Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1963 №04 Сторінка 5

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1963 / № 04 / Сторінка № 5
Журнал Перець 1963 №04 Сторінка 5. САТИРИЧНІ МІНІАТЮРИ Ді 1? й З Д Ц хЯТ Ь чи- ЇДА у.ичйь; * V В ьй'Ая’ч г 'у ЛИСТИ, ОТРУЙНИЙ ГРИБ ДУМКА Росла Поганка на старому пні. Чого це люди не вклоняються мені? Я хочу бачити їх шану і подяку А люди топчуть погань всяку. Павло КЛЮЧИНА Високу посаду Матвієві треба: Він дуже високої думки про себе. Ту думку плека черепна порожнина, Бо в тій порожнині та думка єдина. Ігор АРТЕМЧУК. н (ЗА ЛИСТАМИ ЧИТАЧІВ) «Перець» рідко одержує листи, прочитавши які, хочеться стрибати на одній нозі або приспівувати « Більшість листів редакційної пошти настроюють якраз на мінорний лад. Бо еони породжують десятки питань: чому? як? і доки? Чому існують досі такі неподобства? Як ди в наші дні допускають їх? Доки такі неподобства матимуть місце в нашому житті??? Люди задають такі питання «Перцеві», а «Перець», як адресат, хоче дочекатися відповіді від тих, хто ці питання породжує. Чому, чому (і ще раз безліч чому) будівельники з тресту «Куйбишеввугілля» (м. Донецьк), здавши в експлуатацію дванадцять років тому, тобто в 1951 році, будинок по вулиці 2-й Цим-лянській, № 18 і оселивши в ньому двадцять три сім’ї гірників, досі не спромоглися довести той будинок до пуття? А далі підуть тільки голі й потворні в своїй голизні «чому?» Чому досі до цього будинку не підведено каналізацію? Чому досі від під’їзду до тротуару немає жодної стежинки, де б могла ступити людська нога, не ризикуючи розпрощатися з калошею навіки? Чому досі до цього будинку не підведено водопроводу? І, нарешті, на підставі чого з мешканців цього будинку береться плата за комунальні послуги, якими вони, проживаючи в цьому будинку, не користувалися? Чому, чому, чому вечеряють при каганцях залізничники, які оселилися в чотириквартирному будинку на станції Дачній, Одеської залізниці? Тим більше, що Дачна майже околиця міста. Чому вони користуватися дильниками, пилососами? Делікатну відповідь намагаються дати «чому?» одеські енергетики. Вони кажуть щось таке, що, мовляв, у цьому районі трансформатори слабуваті. Але чому (знову ж таки «чо-коли підво- Гоп, мої гречаники». мають змоги слухати машинами, лю- не пральними радіо, холо- на це І му?!») не стогнали трансформатори, дилася енергетична база під півсотні приватних будиночків у цьому ж районі, збудованих значно пізніше, ніж будинок залізничників? Чому? Чи не тому, що крізь горілчану сферу електричний струм проходив з меншим опором? в селі Бабині Або чому, наприклад, в селі ьаоині, котре біля славного Іллінця на Вінниччині, продуктовий магазин розміщений в такій розвалюсі, що стелю над ним тримають тільки мішки з товарами? Або чому, наприклад, на тій же Вінниччині в селі Варварівці, що поблизу Липовця, деякі хати електрифіковані, а більшість деяких не електрифіковано зовсім? V Воно нібито на перший погляд не дуже й важко дати відповідь на це питання. Чому? А тому, що в тих деяких, живуть керівники колгоспу, тивна відповідь нікого і разу ж виникають нові й нові «чому?» Наприклад, чому голова колгоспу ім. Шевченка (с. Вар-варівки), електрифікувавши власну хату, вважає, що всі проблеми електрифікації в колгоспі вирішено? З Донбасу до «Перця» надійшло два листи та таких, ніби вони під копірку писалися. Але, про-Перець» зрозумів, що писалися вони зовсім не під копірку. Бо один лист був з Луганської області, з міста Верхнє (станція Переїзна), а другий з Донецької області, з міста Шахтарська. Лист з Луганщини запитує, чому у Верхньому залізничники, які поселилися в новому домі, не мають ням? А шахтарі з м. Шахтарська цікавляться, чому мешканці будинку № 53 по вулиці Леніна позбавлені води? І справді чому? Невже будівельники, боячись, що в будинку розведеться сирість, вирішили назавжди позба- котрих меншість, Але така примі-не влаштовує, бо від- електрифікувавши власну хату А « * читавши уважно, їм II « змоги користуватися паровим опален- вити його водопроводу) Чи може Існує янесь інше «чому?» Але всі ці «чому?» породжують цілком закономірне питання «як?» І справді, як у наші дні отаким горе-будівель-никам і взагалі всім байдужим до людських потреб вдається викручуватися? С. ТОРБА. Мал. В. ГРИГОР’ЄВА шш . V. . . ’ V .-Х ' ИвЯіяШ и 0 ШШ ЦЦ Ж яя Х’.'ЇИ и ІМ В іухі-Х ' -И: В: в іри Ж еа* ' 7 Л* ; ЛІ ж и г 5.;Я? ’ГІ 'й Мг Шї те 11 Ж - ; . - : . : і ' 9 в ВИ О? V: * :л. .УЛ’У І ; Т XV ВЗПЙ До кримінальної ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ Оце життя! Напихають кормами. ГИЯ п ГС а ДАЛИ ПЕРЦЮ! ПАМ’ЯТАЄТЕ ФЕЙЛЕТОН «ГРАБУНОК З ДОПЛАТОЮ», ОПУБЛІКОВАНИЙ ТОРІК У № 22 ПЕРЦЯ. ТАМ РОЗПОВІДАЛОСЯ ПРО ДІЯЛЬНІСТЬ КОВАЛЕНКА Г. М. ВІН БУВ ОДНИМ У «ЧОТИРЬОХ ЛИЦЯХ»: КАСИРОМ І КОНТРОЛЕРОМ ОЩАДКАСИ, ГОЛОВБУХОМ жити ЬОГОРСЬКОГО КОЛГОСПУ І ЗЛОДІЄМ ЧИМАЛО ПОТЯГНУВ ВІН З КОЛГОСПНОЇ КАСИ. ЗЛОДІЯ накрили Й ПОСАДИЛИ А ГОЛОВУ КОЛГОСПУ БИБУ ТА ЩЕ ДЕКОГО, ХТО СПРИЯВ КОВАЛЕНКОВІ, НАВІТЬ НЕ ПОТУРБУВАЛИ. ТЕПЕР СПРАВЕДЛИВІСТЬ ВОСТОРЖЕСТВУ ВАЛА. КИЇВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ПРОКУРОР ПРИТЯГАЄ ДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ І ГОЛОВУ КОЛГОСПУ БИБУ, І ВСІХ, ХТО СПРИЯВ ЗЛОДІЄВІ. ЯКІ Г.І звичаєм, ! І (це VII V 9 КВИТ, І*: Я Помирать мені начеб рано, Та чи ж відає хто із нас, Де негадано і неждано Жде на тебе останній час? Нині їсться тобі і п’ється, А узавтра з життям ти -І до пекла душа рванеться Із усіх чотирьох копит. Не гостює у мене й слава, її теж я не заповім, Тож не в спадщині, друзі, справа, Справа, бачите, ось у чім... I для нього щитом не будуть Ні регалії, ні чини! І немає такого права, Щоб на світло нового дня Тінь кидала брехня лукава Підло виплоджена брехня. В V АТ 1 у в Х-Г X В , Може, віршиків із десяток точно-таки) борги. За мою ж велемовну вдачу Ти пробач мені і прости, І дослухай-таки, читачу, Що ж я хочу заповісти. Та якщо закортить кому вже Похвалить мене «для аби», То згадайте, що цього дуже Ваш покійничок не любив. і я :х -І у Один правило хитре має: На всяк випадок промовчу, Моя хата, мовляв, із краю, не бачив, не знав, не чув. Уві Звичай…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"