Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1965 №19 Сторінка 4

Журнал Перець 1965 №19 Сторінка 4. Мал. В. ГОРБАЧОВА ХТО ВИНЕН? Шо там, чоловіче, не кажи, а туризм це таки справжній відпочинок. Був малим йому в колиску Подавали каші миску І казали: «З’їж, Хомо, То цукерочку дамо!» А коли ходив до школи, Все гули, неначе бджоли: «Вивчи віршика, Хомо, Ми карбованця дамо!» І почав Хома звикати Від усіх лиш брати, брати... Схаменувся лиш, коли Не просив, але... дали!.. Плаче батько, плаче мати, Бо попав синок за грати, І кричать кругом і всюди: «Наш Хома не винен, люди! Розберіться ж, в чому суть: Винні ж ті, які дають». Михайло ВОВК. Мукачівський район Закарпатської області. У Тульчині сушать голову ще над однією проблемою: як осушити автобусну станцію. А, на наш погляд, треба робити навпаки, не осушувати, а обводнювати, поставивши поруч автобусної станції водну. Це далеко легше, вода вже є, залишилось закупити байдарки (каное не треба, дуже перекидаються), рятівні кола і табунець колгоспних бичків. Автобуси часто сідають в калюжі «на мілину». Тільки бичками й зніматися з «якоря»! При в’їзді у Тульчин нам не повезло: колона бабусь з порожніми відрами перетнула шлях, і наша машина вскочила в здоровенну калабаню, що густо заросла високим бур’яном. Що за колона? запитали ми. Тульчинські водошукачі, пояснив нам дуже компетентний дідусь. Ви його бачите на малюнку. Спробуйте відгадати, що просить дід у золотої рибки? Єдиного: щоб у його баби, яка живе в центрі міста, було вдосталь води і щоб не гасала вона по Тульчину з відрами. Такі колонки у вигляді пам’ятника «воздвиг» собі Микола Григорович Арнаут тульчинський «ванька-встанька». На час його роботи завідуючим міськкомунгос-пом припадає історичне (п’ятирічної давності) будівництво водонапірної башти на БІлоусовій горі. Під час будівництва трапилось чудо. Башта, не з’явившись на світ, з’їла асигновані державні гроші, а сам Арнаут…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"