Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1966 №24 Сторінка 3

(Вінегрет із Перцем, Гумор та сатира про новий рік)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1966 / № 24 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1966 №24 Сторінка 3 - Вінегрет із Перцем, Гумор та сатира про новий рік. * * * * * ****** * * * * * * ** * ** * * * * ** * Поздоровлення 5 ием регеє иа КУЛЬТУРНЕ «Ми знаємо, Перче, що ти декого добре поздоровлятимеш з Новим роком. Тож поздоров і нашого голову. Та так, щоб у нього в носі закрутило». Просьба делікатна, чи не правда. Кидаю печене-варене і їду на Вінниччину в колгосп «Росія», Тиврівського району. Іду, бо в листі, підписаному «колгоспники», зойк: «Далі терпіти не можемо!..» «Побутом буряководів, пишуть, не цікавиться Бані в колгоспі нема, зате всі артільні будівельники працюють на будівництві його бані у власному кубельці (через це і клуб не будують)... Так захопився власним благоустроєм, що про колгоспні справи нема коли думати: останніми у районі зібрали і вивезли буряки...» Трясучись в автобусі, я в думках малював собі цього голову, любителя пожити за рахунок колгоспу. І звідки такі беруться? У голові проносились гострі епітети, вбивні порівняння. Я уявив собі споруду, на якій «всі артільні будівель ники працюють». Нічого, думаю, я його примушу почервоніти. Скажу багатозначно: «З легким паром!» А якщо моя іронія не дійде до голови, я запитаю його руба: «Цікаво, ви колгоспників-пере-довиків пускаєте до вашої бані?!.» ... До моєї бані здивувався Василь Дмитрович Приймак. А навіщо їм моя. Вони до колгоспної ходять. А у вас же колгоспної немає?! прийшла моя черга дивуватися. Як немає? Ходімте покажу, запросив Василь Дмитрович. Прийшли. Баня як баня. З усіма вигодами. Може, хочете з дороги помитися? запитав голова. Краще потім, кажу. А сам думаю: помиюся в твоїй персональній. Цікаво побачити це чудо побутової техніки. Дорогою проходили повз нове будівництво. Тут поралися будівельники. Баню будують?.. питаю. Яку баню. Ми ж у ній були. Це наш клуб, пояснив голова. Я шукав персональну баню в садочку. Я нишпорив на подвір'ї, уважно вивчаючи кожен куточок. Бані не було. Ну й замаскували, думаю. Ви, здається, хотіли помитися? запитав голова Так, зрадів я. То ось вода, ось мило й рушник... А цікаво, ви теж так миєтесь? єхидно запитав я. Так само, відповів голова. А як же баня? У вас, кажуть така персональна баня збудована! Я йшов за головою, затамувавши подих. Ну, думаю, зараз побачу таке... І побачив... ванну на кухні. Уже чотири роки як купив її. Все часу не було встановити, вибачався голова... А все-таки дивно, запитав я Василя Дмитровича, коли ми знайомилися з артільним господарством, у вас люди такі працьовиті і техніка чудова, чому ж ви буряки останніми в районі здали? Як це останніми?!! Ми одні з перших зібрали. І той сніг, пам’ятаєте, що в кінці жовтня випав, нам був уже не страшний До снігу до корінчика вивезли... У райкомі, дізнавшись, що я з редакції і щойно побував у колгоспі «Росія», не здивувались: Не ви перший. сказали мені. У колгосп зараз потягнулись кореспонденти. Адже нашого Василя Дмитровича за успіхи в роботі орденом Трудового Червоного прапора нагороджено.. «Тож поздоров і нашого голову. І так щоб...» Від імені «Перця» з радістю виконую першу половину просьби. Поздоровляю! Тільки «не так, щоб...*, а від щирого серця поздоровляю з Новим роком, шановний Василю Дмитровичу. Бажаю Вам успіхів у нелегкій і цікавій роботі. І ще бажаю, щоб капосні анонімники не псували вам життя в новому році. Тільки чекати від наклепника самоперевиховання все одно, що ждати, поки курка заспіває. Виховувати його треба. І так, щоб перо з його рук назавжди випало. Виховувати так, як роблять це. скажімо, в Київському науково-дослідному інституті туберкульозу та грудної хірургії. Кілька років трясло інститут від перевірок. Рука анонімника вилила стільки бруду на колектив води б не вистачило відмити. Вирішили в колективі знайти джерело цього бруду. І знайшли, і судили публічно на зборах наклепника старшого наукового працівника інституту М. Е. Лиманського. І наступив в інституті спокій. Ось так! І вам, шановний Василю Дмитровичу, того ж бажаємо! Ю. ПРОКОПЕНКО. Спец. кор. Перця. Тиврівський район. Вінницької області. Мал В ЗЕЛІНСЬКОГО -к * -к * к * * * * * к -X к к к * к * к V. У Пробачте, я, здається, спізнився? Мал. І. АЛЕКСАНДРОВИЧА А ми з сусідом купили одну ялинку на двох!.. Мал А АРУТЮНЯНЦА Мал. В ГОРБАЧОВА По-мойому, друже, у вас неправильно йде годинник. Яка у вас красива ялинка! * ****************************** * регеє на Мал. С. ГЕРАСИМЧУКА Мал В ГОРБАЧОВА За звичкою. Без СЛІВ. Мал. В. ГРИГОР’ЄВА Без слів. Ха! Каже, що п є тільки лимонад. Мал. А. ВАСИЛЕНКА Без слів Мал. В. ГРИГОР’ЄВА (Крик душі) Це було навесні. Нас яблунь було близько ста. Цілий сад. У Ровенському районі на Ровенщині таких садів багато. І в нас багато. У колгоспі «Перемога». Ми наливалися життєдайним соком Збиралися розквітнути пишним квітом. І ось восьме березня. Біля нас зупинився газии голови колгоспу Т. Ф. Бойка. Радощам нашим…
 Вінегрет із Перцем  Гумор та сатира про новий рік

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"