Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1970 №18 Сторінка 4

(Гуморески)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1970 / № 18 / Сторінка № 4
Журнал Перець 1970 №18 Сторінка 4 - Гуморески. Дружні шаржі Анатолія АРУТЮНЯНЦА Василь КОЗЕРАЦЬКИЙ, народний артист УРСР. Напевне, не було б ніякої історії, якби не сусіди Кармалакови. Що вони роблять, чим займаються, не знаю, але ці Кармалакови через день, через два одержують посилки з-за кордону. З Італії, з Франції, з Південної Америки і навіть з острова Мадагаскар! Чоловік завжди шукає, де позичити грошей, щоб викупити ті посилки. Зате Кармалакова може сказати: «Ця сукня на мені з Італії», «Ці панчохи з Франції», «Цю носову хустинку вислав дядько з острова Мадагаскар!» А це страшенно діяло на жінок. Кармалакови вчора знову одержали посилку! зітхала моя дружина. Кармалакова має нову сумку з Франції! підхоплювала теща. Ви не можете собі уявити, в якій білизні була Кармалакова у бані! сказала мені якось родичка. Та годі вам з тою Кармала-ковою! скипів я. Як годі! випалила дружина. Заздрісно, то «годі»! А вони вже з сил вибились одержувати посилки! Це мене не цікавить! Тому що назавжди залишимось у злиднях! Що ти хочеш, жінко? Чого тобі не вистачає? Хочу... хочу... бути елегантною... задихалася вона від заздрості, хочу одержувати посилки! Посилки з-за кордону, розумієш? і в плач, а, між нами Олександр КАСАБОВ Олександр ІЛЬЧЕНКО, письменник. Борислав СТЕПАНЮК, поет. Двоюрідна сестра із Франції кажучи, який чоловік може встояти проти цієї зброї? Добре... з-за кордону.., розм'як я, та коли нема родичів... ! Хто є? Як хто! А твоя двоюрідна сестра Іванка? Моя двоюрідна сестра Іванка! засміявся я. Але я ж її навіть не пам’ятаю! Вона виїха-хала з Болгарії ще чотирнадцять років тому! Як її знайти! А ти все-таки спробуй! Може, й знайдеш. Та ти не хочеш, тобі байдуже, що якась Карма-лаковиця з погордою дивиться на мене... Сталося чудо! Все це вже так мені набридло, що одного дня я не витримав: сів і написав двоюрідній сестрі листа. Нарешті, вдома наступив спокій. Чекали відповіді. Я, признатися, не вірив, що сестра обізветься. Але минуло двадцять днів І ОСЬ ВІДПОВІДЬ. «Мон кузені починався лист. Шер Никифоре! Як не згадати тебе! Справді, ми тоді були дітьми, але я й досі пам’ятаю тебе, наші ігри...» «...Твій лист мені приніс велику радість, продовжувала вона. Такі милі слова, такий любий привіт з дорогої батьківщини! Я, дякуючи богові, живу добре. Заміжня, є двоє дітей, чоловік має текстильну фабрику. Сподіваюсь, скоро ви ще напишете мені про себе, про сім’ю, про Болгарію. Цілую, мон кузен. Жаннет». От бачиш, бачиш! торжествувала дружина. Не я казала, що відповість? Такий милий лист! Так... підморгнув і я. Схоже, що вона мене любить. Вже в наступному листі напишу їй, щоб .вислала посилку! Посилку! вигукнула дружина і схрестила руки на грудях. Божечку, і це мій чоловік! Не може придумати чогось розумнішого! Чому, золотко моє! Адже ж вся суть у тому, щоб вона нам вислала посилку! Воно то так, але ж це робиться не одразу! Тут треба делікатно! Знаєш, які делікатні й виховані французи. Поки що не писатимемо їй ні про які посилки, а самі пошлемо. Ми... Так, ми! повторила багатозначно дружина, і я лише тепер зрозумів її стратегію. Наступного дня ми…
 Гуморески

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"