Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1970 №14 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1970 / № 14 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1970 №14 Сторінка 2. Лист тим товаришам, котрі соприкасаються з хімією, але забувають часом, що вона дама із мстивим характером. Здоровенькі були, шановні товариші! Наперед скажу, що це буде страшенно сумний лист, може, найсумні-ший з усіх листів, будь-коли писаних мною. А як же ти засмієшся, коли тобі плакати хочеться? Сьогодні вранці секретарка поклала мені на стіл чотири листи й картонну коробку, наповнену якоюсь чор-ною сумішшю. А це що за штукенція? питаю. Вона, бідолашна, втерла сльозу й сумно-сумно промовила: То бджілки. Мал А АРУТЮНЯНЦА Які бджілки? Бджілки золотаві, а це щось чорне, наче таргани. Ну, те, що лишилося від золотавих бджілок у колгоспі «Зоря». Повірте, шановні товариші, я не тонкосльозий, але ноли уважніше придивився до цього картонного гробика, до почорнілих, скоцюрблених бджілок, я теж мало не заплакав. А коли ще прочитав листи, але ні, це були не листи, це були некрологи, це був зойк душі любителів бджільництва, мене обсіли гіркі й неприємні роздуми. Я думав, думав і ніяк не міг збагнути, чому ми іноді за добро платимо злом? Чим зави нили бджоли-трудівниці перед людьми, за що вони склали свої золотаві крильця у чорних передсмертних витках? Може, за те, що споконміму дають нам солодкий пахучий мед, не беручи за це ні копійки плати? Може, за те, що приносять нам ВІСК, без якого ми ДОСІ не можемо обійтися? Може, за те, що опилюють наші кучеряві сади й неозорі ниви наші, не вимагаючи за свій чесний труд ні оплати, ні премій? Чи, може, за те, що дарують нам свій знаменитий прополіс, за яким Ми бігаємо, висолопивши язика, коли нас обсідають якісь грізні волячни. От ви подумайте І скажіть мені за що? І ще однієї речі я не можу зрозуміти. Хочу, але не можу! Я знаю голову колгоспу «Зоря» Андрія Андрійовича Нестеренка, ян одного з кращих колгоспних керівників Зіньків-ського району на Полтавщині. Він уміє господарювати, любить господарювати і, ноли б мені ще вчора хто-небудь сказав, що його ім’я з'явиться у сатиричній пресі, то йому я відповів би: Тільки в одному випадку: якщо на нього буде вміщено дружній шарж. І от тобі маєш! У «Зорі» допустили отаке нічим не виправдане лиходійство. Питаю товариша Нестеренка: Ян же це ви, Андрію Андрійовичу, таку гаву впіймали? Та на головного агронома Дах-на понадіявся, а він у свою чергу по надіявся на агронома по заХисту рослин Вовна. А той теж не сказав пасічникам, що будемо сад обприскувати, от і вийшла промашна. «Промашка», дійсно, вийшла неприємна. Обприскали колгоспний сад якимось новим препаратом проти плодожерки, а за одним рипом рясно покропили й квітучі акації, якими обсаджено сад. Ну, а бджоли, розуміється, не сподівалися, що буде допущено тане нехлюйство, й прилетіли собі нектар брати. Бджоли комахи високо організовані, дисципліновані, акуратні, їм навіть на думку не могло спасти, що людина вінець природи може підготувати для них своїм недбальством таку страшну пастку. Не знаю, як зреагувала на новий отрутохімікат зла плодожерка, може, тільки почхала трохи та й усе, а добрі бджілни-трудівниці не всі змогли навіть до своїх вуликів дотягти. До вуликів пасіки самої ж «Зорі», до вуликів сусіднього…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"