Бібліотека Перця 1969 №135
ТАЄМНА ВЕЧЕРЯ
— От! — нарешті знайшов він потрібного папір-
ця. — От! Тут все описано. Хоч це. правда, копія...
Це й справді була копія. І до того ж дуже не-
розбірлива копія скарги Мефодія Никоновича
Мандрики, написана зразу аж у шість організа-
цій — дві міські, дві обласні і дві центральні.
Адреси організацій я ще сяк-так розібрав, а от суть
скарги — хоч убийте! — збагнути не міг. Воно і
не дивно — сьомий примірник.
— Невже не ясно? — знову уставився на мене
Мандрика.
Я розвів руками:
— Щось про якусь лампочку — це я вловив, а
от далі...
— Так, про неї, про лампочку ж і йдеться! Вона,
проклятуща, мені всі нерви зіпсувала...
— Розкажіть все по порядку, — попросив я.
— Та що ж тут розказувати. Відчиняєш парадні
двері — горить, зачиняєш — гасне. Невже не
ясно?
— Не ясно!
— Господи! Та що тут може бути неясного. Ну,
лампочка у нас в парадному — ясно? Ну от захо-
дите ви в дім — горить лампочка. Два кроки сту-
пили — погасла. Ще трохи пройшли — загорілася.
І так — без кінця! Та це ж збожеволіти можна...
— Слухайте. А ви електромонтеру про це за-
явили?
— Електромонтеру!.. Та ви що — смієтесь?! Він
же і слухати не хоче. «У самих вас, — каже, —
теж руки є...»
— В такому разі кербуду сказали б.
— Кер-буду? Та я, коли хочете знати, вже до
7
Подобається "Перець"?
самих верхів дійшов. — Він шелестів перед моїм
носом усіма своїми паперами. — Ось скільки по-
напікано! І що ви думаєте, допомогло?..
— Допомогло!
Це сказав не я. І не відвідувач. Це сказав мій
завідуючий відділом, який непомітно виріс у две-
рях.
Мефодій Никонович Мандрика витріщився на
нього своїми булькатими очима.
— Жартувати зволите? — прошипів він.
— Які там жарти... Кажуть же вам: допомогло.
Скаргу вашу задоволено. Лампочка горить.
— Тобто, як це — горить? Цілий місяць блимала,
і раптом — горить... Не може бути!
— Чому ж не може бути? Лампочка у вас не до
кінця була вкручена у патрон. А я пішов і вкру-
тив. От і все. Питання, як кажуть, вичерпане.
— Ви-черпа-не?! — у мого відвідувача очі нали-
лись кров’ю. — Як це так — вичерпане? А оці па-
пірці? Весь оцей бюрократизм?! Чи ви, може,
теж... — Він різко повернувся до мого завідуючого
відділом. — То ви будете їх пробирати чи не бу-
дете?
— А кого ж пробирати? І за що пробирати?
Лампочка ж горить!
— Ет... — скривився Мандрика і одним помахом
руки згріб усі свої папірці. — Я так і знав: нема
правди на світі!..
І, грюкнувши дверима, пішов.
Пішов шукати правду...
8
Рейтинг книжки
Сатирики: 
Художники:
Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг
Copyright © 1922-2024 "Перець"