Мордовських концентрацiйних таборах уже в Києвi доб
рих два десятки лiт (аж до повної реабiлiтацiї в 1991 роцi)
практично не мав змоги влаштуватися на роботу за фа
хом. Однак лiтературною творчiстю займався постiйно, не
зраджуючи засад справедливого зображення дiйсности. А
оскiльки в тi часи далеко не всяку справедливiсть можна
було висловити прямо, нерiдко вдавався й до езопiвської
мови. Так поступово з’являлися оригiнальнi за змiстом i
формою цикли байок, частина з яких друкувалася в перiо
дичних виданнях ще тих часiв.
У роки так званої незалежности сатиричне перо Гриця
Гайового не притупилося. Вiн, на вiдмiну вiд деяких інших
ранiше переслiдуваних дисидентiв, не став догiдливо при
служуватись новому шахрайському бандитськоолiгархiч
ному режимовi, про що промовисто свiдчать i його публi
цистичнi виступи в пресi, i книги «Болячка», «Українськi
псальми», «Тiнь Дракона», «Сподвижники», «Пересмiшник
на Парнасi», «Блiда Поганка, або Презумпцiя невинности»,
«Сурми бурлемку» тощо. Та й у бiльш або менш прозорих
алегорiях пропонованої збiрки байок цього автора про
никливий читач побачить вiддзеркалення i самого себе, й
сьогоднiшного, а не лише вчорашнього, дня.
Iван СПОДАРЕНКО,
член Нацiональної спiлки письменникiв України
та Менського куреня Чернiгiвського земляцтва в Києвi,
голова редакцiйної ради газети «Сiльськi вiстi»,
Герой України.
* Уперше збiрка байок та побрехеньок Гриця Гайового пiд
заголовком «Мисливець i Шпак» побачила свiт 2006 року в
Києвi у приватному видавництвi Миколи Карпенка за спри/
яння редакцiї газети «Сiльськi вiстi», очолюваної тодi Iваном
Васильовичем Сподаренком.
4