ГУМОР І САТИРА

Перець 1972 №21 Сторінка 3

/ Перець /Журнал перець / Рік 1972 / № 21 / Сторінка № 3

Перець 1972 №21 Сторінка 3. ЯКБИ ТІЛЬКИ шається покладатися на власний талант. Принаймні скаржитися куди слід не підете. Бо невідомо, куди саме. І так на кожному кроці. Бойлер це, по-нашому кажучи, водопідігрівач у системах теплофікації та гарячого водопостачання будинків. У техніч- ному відношенні ця штука, незважаючи на свою солідну назву, значно простіша, ніж, скажімо, синхрофазотрон. Більше того, бой- лер має дещо спільне з примітивним ста- рорежимним примусом, а саме: і цей, і той треба час од часу чистити й ремонтувати. Про ці інтересні деталі я, щиро каюсь, дізнався лише нещодавно. Завдяки голові правління одного із львівських житлових кооперативів М. П. Турти, який у листі до редакції поставив просте, на перший погляд, запитання: хто має ремонтувати бойлери? Він розповів, що коли звернувся з таким же запитанням до керівників «Львів-тепломережі», то йому роз’яснили: бойлер-них у житлових кооперативах вони не ремонтують. Отож, поповнивши дещо свої технічні знання, я звернувся до працівників міськради з тим же таки запитанням. З'ясувалося: ремонтувати бойлерні в кооперативних будинках може і вже згадана «Львів-тепломережа», і ремонтно-будівельні управління, і навіть працівники паровозо-ва-гоноремонтного заводу. М о ж у ть усі, але ніхто, виявляється не зобов'язаний. Це вже дещо нагадувало своєрідний статус наших таксистів: коли ви підносите руку перед вільним таксі, то теоретично зупинитися може кожен водій, але на практиці ніхто не зобов'язаний. Коли ми заговорили про це з начальником міськжитлоуправління 3. І. Сапож-никовим, він глибоко зітхнув і сказав: Ех, якби тільки бойлери... Тих нещасних індивідуальних бойлерних у місті залишилось усього кілька. І вже якось дамо їм раду, відремонтуємо. А от чи не скажете ви часом, як бути з іншими, куди складнішими, питаннями обслуговування кооперативних будинків та управління ними? Ні, цього не скажу, запевнив я, бо й з тими бойлерами ледь розібрався... На жаль, не тільки ви того не ска- БОЙЛЕР. І І І І г ? І жете, знову зітхнув мій співрозмовник,--- інші теж мовчать. Ми ото найближчими днями якраз збираємо з цього приводу зацікавлених осіб. Приходьте, послухайте і все собі з'ясуєте. Нашого брата заінтригувати легко. Отож прийшов. Послухав. І з'ясував. Не все, щоправда. А лише те, що становище житлових кооперативів досить гарно заплутане. Що являє собою типовий член житлового кооперативу? Це токар, бухгалтер, конструктор, отоляринголог, геолог, який, не чекаючи, поки держава безплатно дасть йому квартиру, вносить свої заощадження на спорудження житла, а відтак, вселившись, пайовими внесками повертає державі кредит, виданий на будівництво. Здавалося б, пайовик нічим не завинив у порівнянні зі своїм колегою, який вселився у державну квартиру. Так? То чому ж тоді «кооперативний», порівнюючи себе зі мною, мешканцем державного будинку, мимоволі відчуває певний комплекс неповноцінності? А підстави для цього він має. Ось ба- нальний приклад. Коли в моїй квартирі починає протікати кран чи мокріти стіна, я дзвоню в будинкоуправління й вимагаю надіслати слюсаря. Звичайно, ці вимоги далеко не завжди задовольняють із бажаною оперативністю. Тоді я скаржусь куди слід. Та, головне, я, знаючи свої права, вимагаю. А мій колега-кооперативник у подібних випадках біжить до голови правління і не вимагає, а просить. (А як же інакше, коли той голова такий самий кооперативник, тільки, як правило, на громадських засадах у вільний від основної роботи час виконує дуже непрості обов'язки кербуда. Подекуди головам пла- тять певні суми, але це вважається неправомірною дією). Голова, якщо він доброзичливий та ініціативний, прагне допомогти. Шукає слюсаря, який також виконує ці обов'язки у вільний від основної…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"