Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1972 №22 Сторінка 4

Журнал Перець 1972 №22 Сторінка 4. ДАЛИ ПЕРЦЮ! Механізатори з колгоспу «Дніпро» Чорнобаївського району на Черкащині вдарили на сполох: безнадійно застряв трактор! І то не де-небудь у болоті, а у Вільшанській спецмай-стерні, куди його доставили на ремонт. Про це йшлося у «Перці» № 15 за 1972 рік. З Черкаського обласного об’єднання «Сільгосптехніка» повідомили, що трактор Т-40, слава долі, знайшовся. Його таки відремонтували і відправили колгоспові. А був він ото надовго застряв, що й слід загубився, з вини начальника Чорнобаївського технічного обмінного пункту т. Крайового А. П. За допущені недоліки т. Крайового з посади начальника пункту звільнено. Мал. О АЛЬОШИЧЕВА Без слів. Перець одержав сигнал: у магазині № 9 с. Тетющина Валнівського району на Харківщині дуже дивно торгують Виявилося, що завідуюча магазином Петренко Ніна Федорівна збуває товари за принципом: купи, небоже, що тобі негоже. І то обов’язково купи. Бо інакше не матимеш і того, що тобі конче потрібне. Словом, без так званого навантаження потрібної речі у магазині не купиш. Голова правління Валківської рай-споживспілки т. Головній повідомив редакцію, що за порушення правил радянської торгівлі Петренко Н. з посади завідуючої магазином звіль- нена. Пилип Арсентійович дивився просто у вічі: Коли прослизне щось таке, можете мені зні- мати голову... Я, що за своє життя не зняв голови навіть курці, такої пропозиції явно злякався. Що ви, Пилипе Арсентійовичу! Я приїхав не голови знімати, а скаргу перевірити. Ось нам пишуть, що у колгоспі імені Леніна Корецького району Ровенської області, де головує Пилип Арсентійович Демчук, а головним агрономом Анатолій Іванович Вознюк, займаються приписками... І почалися пошуки. Не «чогось такого», а фактів. Які показали б, де правда у скарзі колгоспників чи у запевненнях Пилипа Арсентійови- ча. Спочатку на хвіст правди вказали хвости. На фермі у селі Калинівка. їх рерахували. Виявилося, що дійних коров’ячі просто пе-корів там не 150, як зазначено у документах і як авторитетно запевнив Пилип Арсентійович, а 176 штук. Якби котрась із отих 26 корів-підпільниць могла заговорити, вона Пилипу ла б: Арсентійовичу сказа- Нечесно ви чините. По акту нас списали, документально перевели нібито на відгодівлю, а насправді молочко та славу нашу на отих 150 реєстрових ділите... Але корова тварина безмовна. Сказати Пилипу Арсентійовичу вона нічого не спромоглася. Зате Пилип Арсентійович спромігся сказати: Просто забулися. Забулися перевести їх з одного приміщення в інше... За всім не вгледиш... Дещо пізніше виявилося, що голова багато за чим і за ким не встигає вгледіти. Приміром, за механізаторами. Принаймні, щотретій з них, за твердженням Пилипа Арсентійовича, якщо не буквальний шахрай, то потенційний. Пише собі в облікову картку стільки виконаної роботи, скільки заманеться... Пилип Арсентійович голова досвідчений. Він знає, що облікова картка первинний документ. А той, хто шукає істину, обов’язково устромить носа у первинний документ. А первинні документи у господарстві, керованому Пилипом Арсентійовичем, говорять таки багато. Перш за все вони говорять, що площі посівів у колгоспі імені Леніна мають дивну властивість приростати. За даними звітів, навесні 1971 року в колгоспі посіяно 400 гектарів цукрових буряків. За актом обміру, на 5 червня 1971 року їх уже було…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"