Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1973 №23 Сторінка 8

(Сатиричні мініатюри, Народні усмішки)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1973 / № 23 / Сторінка № 8
Журнал Перець 1973 №23 Сторінка 8 - Сатиричні мініатюри, Народні усмішки. Мал. В. ГОРБАЧОВА Зайдіть до мого за міс- В АВТОШКОЛІ Снажіть-но, курсант Петренко, чи є, а якщо є, то яка саме перевага автомобіля-самоскида над бортовим? Е-е-е... Є, ще й велика! Самоскидом тільки: Р-раз! Джик! М-мах! і поки розванта-а-ажать, В лабораторії холодно, неможливо працювати... А ви сходіть в адміністративно-господарський відділ! Збігайте до завгоспа... ступника... Зверніться цевком . Ну, нагрілись! А тепер за роботу! і змивсь. А бортовим наванта-а-ажать, то й міліція тебе згребе. Надіслав Д. БАРАБАН з м. Малої Виски на Кіровоградщині. ПОДАРУНОК Хоча ми й не планували цього, але подорож свою почали з відвідин автопідприєм-ства № 23646. Наслухавшись на зупинці усних рецензій на роботу міського транспорту. ми вирішили послухати й когось із керівників цього підприємства. Володимире Зіновійовичу. питаємо в старшого диспетчера т. Гершмана, скільки повинно курсувати автобусів по міс- П’ять. З яким інтервалом? Вісім-десять хвилин. Ми згадали, ян тупцювали на зупинці «Гастроном», як мимо нас пролітали напівпорожні автобуси приміських ліній Тинь-нівсьний, Суботівсьний та Інші, і запитали, чого вони не беруть пасажирів у Чигирині. Шоферам дана вказівна, відповів Володимир Зиновійович, але вони її не виконують. І ще ми дізналися, що через недоброякісний ремонт і тане інше зранку того дня нурсував лише один автобус. Ідучи від т. Гершмана, ми наспівували: Ми зробим, братці, з джерела Модернізовану криницю: Бетонні кільця круг води Встановимо на віки-вічні, Примостим журавля сюди, Відеречко етнографічне Хай вдосталь п’є приїжджий люд!» ...Криницю «естетизували», Щось там порушили й капут: Нема води. Вода пропала. Ну й не щастить же, зітхнув один із нас. І побрели ми геть, аж на вулицю Чапаєва. Глянули... НЕ ПІДКАЗУЙТЕ! НОВЕ «СВІТИЛО» Чому повинні чигиринці Час витрачати на зупинці Замість восьми хвилин, чекать По сорон і по сорок п’ять?.. Але опинившись на автобусній станції, ми зрозуміли, що шоферів треба не тільки критикувати, а й захищати. Ремонтуються машини погано, із запчастинами не розженешся, а до того ж ще й із побутовим обслуговуванням водіїв не все гаразд. Наприклад, при автовокзалі, який починає працювати о 4-й гадині ранку і через який щоденно проходить близько 100 автобусів, є тільки маленький буфет. Свою думку про нього красномовно виклали диспетчер Г. Збаразька і водії К. Шевченко, М. Бондаренко, Л. Гришко та М. Самохвал. Щоб якось пом’якшити їхні вислови в адресу директора комбінату громадського харчування Чермені-ної Л. П котрій підпорядкований буфет, ми все почуте переклали з прози на поезію! Є у нашому буфеті Безліч вин та коньяків, Є напівсирі котлети Чим не рай для пияків? Пиво завжди в нас буває Пий під зав’язку, хмелій! ...І немає склянки чаю, Щоб поснідать міг водій. Оскільки надії на чай не було, ми вирушили на Богданову гору випити води із знаменитого джерела. За переказами, із нього пив колись Богдан Хмельницький; цілющою водою джерела промивали рани звитяжці полковника Коробки і воєводи Ржевського, коли 1678 року українські і російські війська захищали місто від 120-тисячної султанської орди. Відхекуючись, вибралися на гору. І ось що бачимо, що дізнаємося: Була вода, як чисте скло. Смачна найкраща в цьому краї... І хтось додумавсь: «Джерело Неестетичний вигляд має. Щоб слава більша загула Про нас в Черкасах і в столиці, Горби, багнюка, ями-перешкоди; Там «ГАЗ», а там «Москвич» забуксував... Директор фурнітурного заводу, Сказали, цю дорогу будував. Розрив, навіз піску і... не закінчив. Вся вулиця роздовбана, страшна!.. Ану, лишень, погляньмо йому в вічі: Який він бракороб з Чигирина? І отут ми помилилися: в даному разі титул бракороба не підходив. Дивлячись нам у вічі, Всеволод Васильович Гапоненко повідав таку історію. Міністерство легкої промисловості (а саме йому, через об’єднання «Укрдетальфурнітура», підпорядковувався завод) виділило було 90 тисяч крб. для ремонту під’їзного шляху (тобто вул. Чапаєва) й розбудови очисних споруд. І раптом, в розпалі робіт. Міністерство чомусь забирає гроші. Роботу припинили. Тому й клянуть шофери згадану дорогу, а санепідстанція лає директора за очисні споруди. До речі, як ми дізналися згодом, санепідстанція не дає спокійно жити і директорові комбінату побутового обслуговування Назаренку Миколі Онисимовичу та директорові харчового комбінату Лозовому Йосипу Явту-ховичу. Але вони не роблять з цього трагедії, і нечистоти з лазні, прального та харчового…
 Сатиричні мініатюри  Народні усмішки

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"