Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1973 №02 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1973 / № 02 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1973 №02 Сторінка 3. МЕМА! Авторитетно заявляю. Донедавна у мене щодо цього ще були вагання, а от коли я за відрядженням редакції поїхав у Кам'янець-Подільський і там поговорив з Арсенієм Семеновичем Микитюком то остаточно переконався: нема правди! Убили її оті осоружні бюрократи! Однак, перед тим як оповісти про свою розмову з Арсенієм Семеновичем, хочу познайомити читача ще з однією цікавою людиною симпатичною кароокою молодичкою з Ко-зятинського району Вінницької області, що сама до нас завітала у редакцію. Оце, сказала вона, я до вас. Якщо вже і ви мені не допоможете... І виклала на стіл товстенну купу різнокольорових папірців. Оце копії. Копії моїх скарг, на які ніхто зважити не хоче... Пишу в усі усюди, в усі інстанції. Б’юся, б'юся, з сил вибилася, а правди знайти не можу. Покривають розбишаку! Якого розбишаку? Хіба я вам не говорила? Та ж сусіда мого, щоб йому на тому світі... Це ж він душогуб, порішив мою зозулясту. Така ж була гарненька курочка, а він, розбишака її отруїв... Тобто як це отруїв? А дуже просто. З колорадським жуком на своєму городі воював. Картоплю свою якоюсь хімією посипав. А моя курочка тієї хімії скуштувала... А чого ж це ви своїх курей на чужий город пускаєте? Ну от, і ви тієї ж. Так і знала! Гак і знала!! Нема правди на світі... І, просвердливши мене гнівним поглядом, грюкнула дверима. Розгнівана молодичка чомусь пригадалася під час розмови із старшим контролером однієї із ощадкас міста Кам’янця-Подільського Арсенієм Семеновичем Микитюком. Убили! скаржився Арсеній Семенович. Нещадно, безжалісно вбили... Кого вбили? Та мене ж... Але ж ви, слава богу, начебто живі. Морально, кажу, вбили. Убили в мені останню надію на те, що на світі існує правда. Ну, само собою, у старшого контролера ощадкаси справа надзвичайно серйозна. Набагато серйозніша, ніж у тієї кароокої молодички. Арсеній Семенович має в Кам’янці Подільському, на вул. Збарсько-го, 73, власний будинок. Нічогенький будинок. І город при ньому як кажуть, дай боже кожному. Так от, маючи такий нічогенький будинок з таким нічогеньким городом, Арсеній Семенович дійшов логічного висновку, що дерев яна огорожа такому обійстю аж ніяк не пасує. Отож подався він до Кам'янець-По-дільського райпобуткомбінату і попросив, щоб йому…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"