Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1974 №17 Сторінка 5

(Гуморески)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1974 / № 17 / Сторінка № 5
Журнал Перець 1974 №17 Сторінка 5 - Гуморески. Мал. В. ГЛИВЕНКА ГУМОРЕСКА Гришку я з дитинства знаю, колись разом у піжмурки грали. Він уже тоді все книжки читав та дівчиськам про капітана Немо розповідав. Я його зразу не злюбив. Мене взагалі очкарики дратують. Пришелепуваті вони якісь, живуть не по-людському. Гришка, приміром, шість літ у медичному інституті ішачив, а потім ще на Уралі чотири роки вколював, науковим якимось працівником. Словом, десять років квітучої молодості котові під хвіст. А я всі ці роки жив повнокровним життям, не відходячи од дому. Я собі роботи не шукав, вона мене сама знаходила. У нас в будинку поспіль інтелігенти. А інтелігент це хто? Це теоретик. У науках він іще сяк-так, а в нормальному житті цілковитий нуль. Він тобі в інституті синхрофазотрона розрахує, а у власному лічильникові пробки замінити не може. От вони всі до мене й бігають: кому кран полагодити, кому поручні, на балконі пофарбувати, а кому й просто цвях забити. Спочатку я у будь-який час ішов, а згодом, коли навкруг нові будинки повиростали і замовлення косяком пішли, прийомні години визначив: з другої до п'ятої. І запис попередній завів. Дружина моя, Катерина Микитівна, зарані список складає, наче до гомеопата. Прокидаюся після обіднього відпочинку, чую в коридорі шепочуться, ждуть, значить. Довго ждуть, а розбудити бояться, бо після перерваного сну я лютий і нещадний, можу і взагалі прийом відмінити... А вчора особлива приємність була: читаю список і раптом бачу, що Гришка записався. Спочатку хотів я його поза чергою пропустити, але згадав, як він у клубі лекцію читав, як по телевізору поради давав, словом, як він переді мною випендрювався, і вирішив: хай почекає. Півтори години тримав у прихожій. За цей час одеколоном обличчя помив, сів у крісло, ввімкнув торшер, поправив на собі махрового халата і кажу своїй Катерині Микитівні: Запускай. Входить Гришка. Посміхається, ніби у спорт-лото виграв. Здрастуй, каже, Андрюшо, скільки літ, скільки зим!.. А я на його посмішку не реагую, на вітання не відповідаю. А суворо, по-діловому: Що у вас? питаю. Бачу, скис Гришка, зрозумів, що старим знайомством не візьме. Одразу й по батькові пригадав. Мені, Андрію Кузьмовичу, небагато... Мені дірки у стіні для карнизів пробити треба... Оплата поштучна, відповідаю. Як скажете, швиденько погодився він. ...і поглибинна. Він баньки вирячив: Мені не зовсім ясно, що значить поглибинна. Еге ж, тут не академія, тут думати треба! кажу. На яку глибину забивати стільки й платити. Сантиметр карбованець. Тепер ясно? Ясно, говорить. Клади аванс і топай. Надійде черга одержиш листівку, як на «Жигулі»... І шкод Ну й п’янка сьогодні в нас удома буде! З А чого?…
 Гуморески

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"