Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1974 №23 Сторінка 12

(Гуморески)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1974 / № 23 / Сторінка № 12
Журнал Перець 1974 №23 Сторінка 12 - Гуморески. Олександр ШАТЕЦЬ Дві гуморески Досвід підвів Пес перепинив мене на стежині і, метляючи хвостом, почав уважно вивчати мою фізіономію. Щось йому, либонь, треба, дарма не перепинятиме. Від пса добра не жди. Візьму-но камінь... Хитрий псюра! Як замаскувавсь з трави ледь видно. Тоді стриб і прощавайте штани! Ще й скажений, напевне. Промахнусь загризе! Візьму ще камінь не завадить. Ну, підходь! Або ти, або я! Чого хвостом крутиш? Пильність думаєш приспати, а тоді голими руками, чи то пак лапами? Не на того натрапив! Ану пішов! голос затремтів, і я мовив фразу майже лагідно. Індикатор Макуха сидів за столом і уважно стежив за мухою, що осідлала письмовий прилад. Потім різко махнув рукою. Не спіймав муха полетіла. Не-вдоволено скривившись, він подивився навкруги, чи немає ще де мух. Більше не було. Макуха позіхнув і звернувсь до сусідки: Маріє Іванівно, дивились учора концерт по телевізору? Як вам акторка? А фігура яка! Щічки, ніжки! Лебедина шия! Руки крила. Голос струмок. Вся в чорному та білому. Символ життя і смерті. Досі стоїть перед очима. Марія Іванівна лише кивнула головою і далі стрекотіла своїм арифмометром. Макуха почухав потилицю й зачепив Дмитра Петровича: Не погоджуюсь я з вами, Дмитре Петровичу. Оце подивився фільм, що ви так розхвалювали. Наперед ясно: хто з ким, коли, де і як. Я гранично спростив би картину. Під величезним безхмарним небом він і вона. Нічого зайвого. Скільки простору для уяви глядача! Сиди, фантазуй. А так усі фільми на один копил! Пес примружив око і уважно подивився на мене. «Все! Амба! Кінець... Живим не дамсь!» Розмаху юсь... Тріщать дошки. Промахнувся попав у паркан. Пес заскавулів, підхопився на ноги і кинувся на подвір’я. З хати вискочила жінка, вхопила собаку на руки. Щоб тобі руки повідривало та на хату позакидало! Що за люди! Хто не йде скубне. Воно ж мале. В кишеню сховати можна. Ех, хазяєчко, винувато кажу, підвів досвід. У житті отакі дрібні та непримітні найчастіше й кусають. Дмитро Петрович знизав Не треба було показувати, що боїшся. Я не показував. Він сам побачив!.. плечима: Нехай буде по-вашому. Ображений у найкращих намірах, Макуха повернувся до рідного…
 Гуморески

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"