Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1974 №05 Сторінка 4

Журнал Перець 1974 №05 Сторінка 4. Мал. 1. АЛЕКСАНДРОВИЧА А де ж жінки? Як де? Стіл накривають. взагалі у Ворохту з олівцем нема чого їхати. У Во-рохту слід їхати з мольбертом. Та ба, навіть і за його допомогою важко передати всю красу перлини Карпат. Однак у Ворохту переважно їдуть не з мольбер том, а з рюкзаком за спиною чи з лижами на плечах, або з санаторною путівкою в кишені. До речі, між цими трьома категоріями гостей точаться безперервні дискусії. Перші твердять, що Ворохта типовий туристичний центр, бо звідси найкращий шлях до таких карпатських вершин, як Хом’як, Синяк, Говерла, до мальовничих гірських озер. Другі запев няють, що Ворохта це типовий спортивний центр, бо тут найбільший у республіці лижний трамплін, де щороку відбуваються і всесоюзні, і міжнародні змагання. А треті, які на собі відчули благотворний вплив цілющого гірського повітря, стверджують, що Ворохта типове курортне містечко. Як на нас, то в цій суперечці усі мають рацію. І от, приїхавши у Ворохту, ми побачили чудовий Будинок культури, неподалік модерний курзал, кінотеатр, прекрасний готель, ще кілька курортних готелів, нову школу, спортивний зал із басейном для плавання, автозаправочну станцію, курортну поліклініку, нові будинки відпочинку, пансіонати... Читачі, які також побували у Ворохті, цілком вірогідно, почнуть заперечувати: вони, мовляв, бачили у Ворохті лижний трамплін, бачили чотири санаторії, гарну турбазу, яка нещодавно збагатилася новим корпусом. Однак нічого з названого нами вони якось не помітили. А от ми все це, слово честі, бачили. На генеральному плані розвитку Ворохти, що його люб’язно показала нам голова виконкому селищної Ради Марія Василівна Тарас. І ми разом з нею раділи, що все це колись тут буде. А поки що... А поки що у гостя, який приїжджає сюди, як оце ми, тобто самодіяльно, без курортної чи туристської путівки і не в складі лижної команди, мало шансів знайти місце в не дуже затишному й до того ж невеликому готелі. До речі, нещодавно навпроти нього було зведено гарну двоповерхову будову гастроном і ресторан. Воно наче само собою напрошувалося надбудувати тут третій, а то ще й четвертий поверхи для готелю (як це зробили, наприклад, в Моршині та деяких інших курортних містечках). Напрошувалося, та, на жаль, чомусь не напросилося. Надвечір у нас виникло природне бажання культурно відпочити, подивитися, скажімо, новий кінофільм. Але перший же зустрічний ворохтянин, трохи знітившись, пояснив, що кінотеатру в селищі нема. Будинку культури також. А фільми періодично крутять у клубі лісокомбінату. Щоправда, клуб цей знаходиться…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"