Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1974 №09 Сторінка 6

(Житіє святих і нечестивих)
Перець 1974 №09 Сторінка 6 - Житіє святих і нечестивих. нм 'Ь необхідно розпо- Довга І якраз по колись Старо-являє не Коли йдеш у наступ добре озброюйся і будь готовий до всього. А головне до відчайдушного опору. Я знав це правило, тому до стін «фортеці», яку мав брати, дістався лише після кількаденної всебічної підготовки. І яким же було здивування, коли замість шквального вогню, замість відчайдушного опору, мене зустріли білим прапорцем повної капітуляції. І тримав той прапорець сам Ілля Мойсейович Фрідман. Але це було потім. А до того відбулося чимало сутичок, про які вісти спочатку. ...їх розділяє траншея, глибока, вона проходить білоуському провулку Чернігова і і собою сумне видовище. Правда, тут валяються ящики з-під набоїв, не блищать латунню різнокаліберні стріляні гільзи, але саме ота траншея і є свідком і наслідком тривалої позиційної сутички. Сутичка та ось уже понад три роки точиться між двома солідними господарськими організаціями: автоколоною № 2236 Чернігівського облавтоуправління і спеціалізованим управлінням 526 тресту «Сантех-монтаж» № 1 Міністерства монтажних і спеціальних будівельних робіт УРСР. Сутички між двома організаціями, мирно співіснували доти, почалися, як дивно, з добровільної угоди. З угоди про те, що СУ-526 прокладе до території автоколони трасу газопроводу і газифікує котельну, яка досі опалювалась вугіллям. Угоду цю обидві високодоговірні сторони уклали ще 1971 року. І ще тоді, після її укладення, друга високодоговірне сторона що не СУ-526 зажадала від сторони першої автоколони № 2236, аби вона: добилася ліміту на означені роботи, дістала труби потрібного діаметру та ізоляційний матеріал. Адміністрація автоколони, щоб прискорити справу, не стала суперечити, все це виконала і доповіла, що можна приступати до роботи. Адміністрація спеціалізованого управління висловила задоволення, дала урочисту обіцянку приступити до прокладання траси і до кінця року... нічого не зробила. Обстановка напружувалась. Увесь 1972 рік минув уже в безперервних словесних су тичках. Але по-справжньому все розгорі лося у 1973 році.. Адміністрація автоколони перейшла у рішучий наступ. Вона вимагала від СУ-526 негайного виконання робіт, кілька разів пальнула по супротивнику скаргами у вищі інстанції. Адміністрація спеціалізованого управління, сприйнявши це за образу і виклик, перейшла до кругової оборони, відбиваючись гарячими обіцянками, запевненнями, всілякими виправданнями. А під кінець року між ними, як на полі бою, з’явилася траншея. Знову-таки, на вимогу СУ-526 її вирила автоколона. Своїми силами. За свої кошти. Можливо, ця 140-метрова траншея не відповідала вимогам фортифікації, але вимогам газифікації відповідала цілком. Тільки СУ-526, ніби на зло, так і не вклало туди жодного метра труб. А тут пішли дощі, траншея частково завалилася, грунт з насипу розплився по дорозі, а провулок Старобілоуський, на якому розміщено автоколону, став таким вузьким, що по ньому навіть пройти тісно, не те що проїхати. І от багато місяців сотні автомашин рвуть мотори, палять бензин, товплячись у черзі, щоб заїхати в двір чи виїхати звідти. Ставиться під загрозу зриву графік перевезень вантажів, нервують люди. А СУ-526 спокійно сидить в обороні. ...Ось цими фактами та ще листом робітників автоколони до редакції «Перця» я й озброївся, коли йшов на зустріч з начальником СУ-526 т. Фрідманом. Йшов і уявляв, як Ілля Мойсейович з гнівом намагатиметься відмести геть усі звинувачення, доводитиме, що винен не він, а хтось інший. На вас скаржаться, привітавшись і відрекомендувавшись, сказав я, показуючи лист робітників. Крім того, я перевіряв... Скаржаться справедливої Здаюсь! Винен на всі стої сказав т. Фрідман, навіть не дослухавши мене до кінця. Я слухав, дивився і бачив перед собою людину з білим прапорцем, яка беззастережно капітулювала. Особливо розжалобили мене його останні слова: Я знаю, зітхнув Ілля Мойсейович, з «Перця» не їздять хвалити. Знаю, що заслуговую на фейлетон. Тільки шкода, що доки журнал виступить, все буде зроблено. Труби укладені, траншея зарита, котельна газифікована. Якщо б можна... Я зрозумів не до кінця висловлене прохання. І подумав, що й справді справа ж не у фейлетоні. Людина зрозуміла, дала слово. Головне діло буде зроблено. І фейлетону я не писав. А через місяць подзвонив у Чернігів. З надією на все добре. Начальника автоколони Олександра Олександровича Маркіна не було. Мені відповів головний інженер Лев Лазарович Гурарій. Ну, як там траншея? питаю. На місці, скрушно відповів головний інженер. А що ж Фрідман? Веде кругову оборону. Відбивається і не здається. І я зрозумів, що таке білий прапорець у руках т. Фрідмана. То був лише хитрий маневр,…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"