Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1975 №01 Сторінка 4

(Бувальщина)
Журнал Перець 1975 №01 Сторінка 4 - Бувальщина. І м Робиори багатотиражної газети «Радянський будівель* ник» Дніпропетровського будівельного тресту № 17 зібралися поїхати на екскурсію по історико-революційних місцях свого міста. Зібралися, майже увесь день чекали замовленого автобуса, але так І не дочекалися, тому нікуди й не поїхали. Про цей сумний випадок розповідалося у фейлетоні «Як ми святкували» («Перець» Н» 18 за 1974 рік). Голова Дніпропетровської обласної ради по туризму й екскурсіях т. Ісаков визнав критику справедливою. Він повідомив редакцію, що за зрив екскурсії робкорів старшого диспетчера автопідприсмства 031122 Кальдину Н. В. увільнено з посади І переведено на роботу з нижчою оплатою. Екскурсоводові Яриш В. В. оголошено догану. Дали перцю! ХОЧЕТЕ - ВІРТЕ... (Рибальська бувальщина) Чого тільки не трапляється на риболовлі! Послухати запеклих рибалок так річки і ставки кишать пудовими коропами, центнерови-ми сомами, двометровими щуками. Біда тільки, що вся та підводна живність має дивну звичку зриватися з гачка біля самісінького берега і саме в ту мить, коли поблизу жодного свідка. Особисто я тривалий час до таких фантастичних розповідей ставився дещо скептично, бо знаю, що чоловіки багаті на вигадку, особливо коли треба виправдатися перед жінкою за даремно згаяний час. Кажу «тривалий», бо недавно приятель спокусив мене посидіти з вудкою над Дніпром. Задля спортивного інтересу. Після чого мій скептицизм розвіявся, немов туман над річкою. Сіли ми в районі села Рацівки Чигиринського району. Ідилічна, скажу я вам, картина. Неподалік чепурні хатини потопають у вишневих садках, верби з Дніпра п’ють воду, а по річковій гладіні снують човни рибалок місцевого рибколгоспу імені XVII партз’їзду. Замилу-вався я цією картиною так, що навіть за поплавцем забув стежити. Глип! аж він витанцьовує на воді. Я, звичайно, смикнув. На гачку висіла... пляшка. Порожня. З-під «Екстри» На дні пляшки згорнутий в трубочку папірець. Не інакше, як послання з безлюдного острова, висловив припущення знайомий, котрий начитався пригодницьких романів. Дурниці, заперечив я Як же воно могло потрапити у наші внутрішні води. Та ще й у пляшці з-під вітчизняного напою? Давай-но краще прочитаємо, запропонував знайомий. Записку було надряпано на замасленому обгортковому папері, що навіть зберіг аромат ковбаси. «Від лящів рацівської водної округи Кременчуцького моря людському над нами начальству Скарга У риб’ячому царстві нас поважають і знають, як достойних мешканців. Такими хочемо і перед людьми постати. Але неславить нас Іван Гненний, приймальник рацівської бригади рибколгоспу імені XVII партз’їзду. В рибальські сіті під час путини ми рекомендуємо,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"