Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1975 №24 Сторінка 10

(Гуморески)
Журнал Перець 1975 №24 Сторінка 10 - Гуморески. Недавно, в час обідньої перерви, підбіг до мене Толя Буц уповноважений по спортивно-масовій роботі... Тут слід сказати, що у нашому трудовому колективі я самий юний пенсіонер: адже мені ще тільки недавно стукнуло шістдесят. Почуваюсь я добре, енергії хоч одбавляй і роботу кидати не збираюся. Так от, підбіг Толя і заклопотано спитав: Іване Кіндратовичу, може, хоч ви знаєте, що то означає «ДСТ»? Гм... почухав я потилицю, як би тобі сказати... Знаю, що таке, приміром, «ДДТ», бо купляв якось у господарчому магазині, щоб труїти шкідників у садку, а от про «ДСТ», ти вже мені вибач, щось ніби й не чув... А це тобі треба по горизонталі чи по вертикалі? поцікавився я, знаючи, що Толя у вільний час полюбляє розв’язувати кросворди. Та які там вертикалі, зітхнув Толя. Значить, і ви не знаєте? Виходить, і з вами теж треба провести індивідуальну роботу? Коли треба, кажу, то проводь. Тільки швидше, бо скоро перерві кінець. Авжеж, авжеж зараз і почнемо. Ви, ОСТАННІЙ КЛОПІТ ГУМОРЕСКА Іване Кіндратовичу, мабуть, уже чули, що фізкультура і спорт запорука здоров’я? Звісно, чув... Прекрасно! А чи знаєте ви, що знаменитий автор «Війни і миру» Лев Миколайович Толстой у свої 82 роки хіба ж так ганяв на велосипеді? Що Іван Петрович Павлов у 86 років грав у городки? Що один київський пенсіонер недавно помандрував пішки аж на Далекий Схід, що... Кінчай, Толю, індивідуальну роботу, бо вже щось починає шпигати в поперека чи не на хуртовину... Можливо, можливо, погодився Толя. А «ДСТ» це Добровільне спортивне товариство», і кожен повинен... Та не тягни, Толю, бо вже перерві кінець. Що я особисто маю зробити для розвитку фізкультури і спорту? Стрибнути з жердиною? А чи, може, помандрувати пішки до Північного полюса? І не соромно вам, Іване Кіндратовичу! обурився Толя. За кого ви мене маєте?! Хіба ж я не поважаю старість, хіба... То... То що ж тобі, зрештою, треба від мене?! Тридцять копійок треба, соромливо зізнався Толя. Адже маю неабиякий останній клопіт у цьому році: Новий рік на носі, а в мене горить план по збору членських внесків. Заприсягаюся власною бородою, що до кінця наступного року я вас більше й пальцем на зачеплю... Дмитро ВИШНЕВСЬКИЙ. РАДІОМОВЧАННЯ У мене замовкло радіо. Майстер оглянув його і каже: Загубився контакт. Будемо шукати. А скоро знайдете? поцікавився я. Поживемо побачимо, ухильно відповів майстер. Минуло чотири тижні. Радіо у моїй квартирі не заговорило, і я подався до начальника районного вузла зв’язку. Неподобство, Миколо Романовичу! Вже місяць німує моя радіоточка. Скільки, скільки? перепитав начальник. Рівно місяць! А вам не соромно галасувати? Це вам має бути соромно. Я регулярно плачу за радіо гроші, але не чую ніяких передач! Платять, коли хочете знати, жителі сіл Макушихи на Чернігівщині, Високого на Житомирщині, Соснівки на Хмельниччині, Володимиро-Улья-новки на Кіровоградщині. А радіо у них мовчало не один, як у вас, а кілька місяців! Послухайте...…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"