Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1975 №13 Сторінка 4

Журнал Перець 1975 №13 Сторінка 4. І І Ь 1* Ь к * І 1 7 *X- Як стверджує педагогіка, спілкування з дитиною вимагає від дорослого перш за все терпіння. Бути терплячим батьком це значить спокійно і розумно відповідати на її нескінченні «чому». Цією педагогічною порадою користувався і я, оглядаючи разом із сином Тимком республіканську виставку іграшок. Спочатку син мовчав, вражений неймовірним видовищем. Такої кількості машин і танків, ведмедів і зайців, собак і ляльок, зібраних під одним дахом, йому за своє семирічне життя бачити ще не доводилося. Ось полюбуйся, кажу йому, все це для тебе. Двісті фабрик і заводів республіки працюють для того, щоб тобі було цікаво, щоб тобі було весело. А от я в твої роки навіть уяви не мав про щось подібне. Єдине, чим я бавився, це тричі залатаним м'ячем.., А чому оцей м’яч такий страшний? безцеремонно перебив він, вказуючи на стенд із продукцією Копичинського виробничого об’єднання. Ти маєш на увазі колір? Справді похмурий, погодився я. Та вам, дітлахам, який красивий не дай, все одно в грязюці виваляєте. А чому він такий важкий? запитав Тимко, піднімаючи м'яч, мов гирю. А це спеціально, пояснив я, бо вам, шибеникам, тільки зроби нормальний м’яч повибиваєте шибки аж на сьомому поверсі. А чому, питає Тимко, у гумових зайців одне око вище, друге нижче? Буває, і дорослі помиляються кажу. Але Київський завод гумо вих виробів не лише зайців випускає. Робить він і інших гумових звіряток. Правда? звернувся я за підтримкою до одного з екскурсоводів. Так, випускає, підтримав екскурсовод, тільки чимало з тих, що він надіслав на виставку, полопалися, коли ми їх надували. Подивись, які ляльки, потягнув я сина до інших експонатів. А чому вони такі однакові? запитав Тимко, зупинившись біля стенда з ляльками харківського виробництва. Хлопець мав рацію. Ляльки на цьому стенді були всі, наче від однієї мами. Голівка ляльки «Віта» варіювалася з різними тулубами. Що поробиш, сумно відповів я, трапляється, що й заводські художники мають не дуже багату фантазію. Тут їм можна тільки поспівчувати... А чому в цієї голова розпадається на дві частини? показав Тимко на ляльку одного з заводів Шостки. Мабуть, поспішали дуже дяді й тьоті, відправляючи її на виставку, тому й зашили погано, припустив я. Тимкові «а чому?» були цілком природні. Я теж ледве стримувався, щоб не запитати у представників Дніпропетровського комбінату іграшок, Харківської фабрики іграшок, Воро-шиловградської фабрики ляльок, чому їхні «Віти», «Мальвіни» і «Зої» одягнуті так, наче збираються боротися за приз замазури. Чому обличчями вони скидаються на індиферентних мумій, а взуття їхнє таких фасонів, ніби навмисне скопійоване з продукції злісних бракоробів. Але синові я сказав: Пішли краще до іншого відділу. Бачиш, он які чудові собаки, вовки, ведмеді. А чому, знову сів на свого улюбленого коника Тимко, усі займи, вовки, собаки, ведмеді грають на барабані? Тільки тепер я помітив, що всі так звані каркасні звірі одеського виробничого об єднання «Чорноморська іграшка» застигли в однакових позах у позах барабанщиків. Мовби девізом цьогорічної виставки був саме барабан. Не подобаються з барабаном, ходімо до стенда м’яко-набивних іграшок, сказав я М'яко як? не зрозумів хлопець, беручи зі стенда Луцької фабрики іграшок собачку. На-би-вні, повторив я. Набивні, бо нею можна гулю набити? поцікавився Тимко. Я взяв з його рук собачку і тільки тоді зрозумів, що в його запитанні є сенс. М’яко-набивна іграшка була, мов чавунна. Та хлопець уже побачив стенди з металевими іграшками, і котики-собаки-леви були негайно забуті. Він тримав у руках пістолет-авто-мат львівського об єднання…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"