Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1975 №23 Сторінка 8

(Народні усмішки)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1975 / № 23 / Сторінка № 8
Журнал Перець 1975 №23 Сторінка 8 - Народні усмішки. Мал В ЗЕЛІНСЬКОГО Ви мені подали зовсім холодні котлети! А вони в нас так і називаються: «Котлети арктичні». Усе почалося з тривожного листа, що надійшов до редакції від одного з мешканців м. Сокаля. Він повідомляв, що його рідне мальовниче місто розташоване на березі не менш мальовничого Західного Бугу. Та, на жаль, милуватися красою річки він може лише візуально і то з далекої відстані. Зблизька зась! Бо річка, даруйте на слові, зле пахне. А забезпеченість сокальців протигазами далеко не стопроцентна. Це щодо пахощів. А вже купатися дозволяють собі влітку лише окремі природжені ризиканти. Настільки річка забруднена. Причина, пише нам читач, в тому, що неподалік Буїу розташований забійний пункт Львівського м'ясокомбінату, відходи якого широким потоком течуть у Буг. спочатку запаскуджуючи берег. Цей тривожний сигнал і привів мене на м'ясокомбінат. Коли в кабінеті зібралися всі керівники підприємства, я прочитав їм листа. Керівники захитали головами: все правильно написано. Пояснили: забійний пункт було збудовано ще тоді, коли покійний Франц-йосиф І щойно готувався стати імператором. На тому ж приблизно технічному рівні пункт зберігся й донині. А щоб уникнути забруднення річки, треба збудувати капітальні очисні споруди, а це потребує значних коштів, і взагалі... Стривайте, перебив я товаришів, але ж ви розумієте, що за такого становища санепід-станція може в будь-який момент зовсім закрити ваш пункт. І тут сталося несподіване. Усі керівники скочили з місць. Директор обома руками почав тиснути мою руку, головний інженер ухопив мене в обійми, а голова місцевкому профспілки навіть спробувала розцілувати. Закрийте! Заради бога! хором заволали вони. А заодно вже закрийте й усі інші забійні пункти, розташовані в інших районах. Бо вони нам зовсім не потрібні. За своїми виробничими показниками тягнуть м’ясокомбінат назад. То чому ж самі їх не закриєте? Бо товариші на місцях протидіють. Керівники району, коли я прибув до Сокаля, ствердили: так, протидіємо, бо цей пункт потрібен для безперебійного постачання трудящим нашого промислового району м'яса та м'ясопродуктів. Але ж Буг, Західний Буг! застогнав я. Про нього ви думаєте? Думаємо, сказали керівники. І пообіцяли, що найближчим часом вживуть заходів, щоб відходи від забійного пункту не потрапляли в річку. Заходи були наче реальні, і давали підстави для заспокоєння. Та коли вже почав прощатися, господарі, гостинно приховуючи іронію в очах, риторично, як мені видалось, запитали: А ви переконані, що коли ми тут із забійним пунктом усе владнаємо, то ви зможете скупатись у Західному Бузі? А чому б ні? Звичайно, зможу. Ну-ну! дещо загадково зауважили співрозмовники. Бажаємо вашому оптимізмові довгих років життя! Останнє побажання мені чомусь одразу не сподобалось. Якось насторожило. І від'їхавши кілька кілометрів від Сокаля вгору по Бугу, вирішив усе-таки скупатись (події відбувалися у вересні, коли ще було досить тепло). Здогадавшись про мій намір, якийсь дядько, що пас корову на березі. запитав: А ви, чоловіче, плавати вмієте? Я, коли хочете знати, плаваю, як риба! Тоді не лізьте в воду. Бо риба в цих місцях уже давно не плаває. Навіть раки не повзають. Дурниці! кинув я і пірнув у річку. ...Очуняв я в оточенні медиків. Від запаху нашатирного спирту, яким мене приводили до тями. А ще дали якихось таблеток. Сказали:…
 Народні усмішки

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"