Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1976 №06 Сторінка 2

(Телеграфне Агентство Перця)
Журнал Перець 1976 №06 Сторінка 2 - Телеграфне Агентство Перця. Уранці бульдозерист Іван Іванович Винниченко одержує наряд і, ознайомившись із своїм денним завданням, тяжко зітхає: Горимо, значить? Горимо, -в тон йому відповідає начальник навантаження. То ти вже, друже, постарайся. Я то постараюся, ще тяжче зітхає бульдозерист. Але коли воно кінчиться, оце неподобство? Начальник не відповідає, і Іван Іванович крокує до свого бульдозера, на ходу кидаючи звичний погляд на копер рідної шахти «Селидівська». Там світиться червона зірка. Добре світиться, яскраво! Це знак особливих досягнень «Селидівської». Ще у вересні минулого року колектив шахти першим у тодішньому комбінаті (нині об’єднання) «Червоно-армійськвугілля» рапортував про виконання п’ятирічки. А поцікавтеся, скільки було вугілля на понадплановому рахунку гірників під кінець року? Ціла гора! Сто десять тисяч тонн відвантажили хлопці-молодці з шахтних лав. А втім, куди й кому відвантажили? Державі, як звичайно повідомляється у звітах? Загалом так. Але трохи й не так. Бо чималий шмат цієї вугільної гори й донині лежить на складах. І не просто собі лежить, а горить. У буквальному розумінні слова. Сходить димом, підточується зни зу язиками полум’я. Хочеш грійся, хочеш борщ вари, ніхто не заперечить, усе одно добро пропадає. Горить на передовій шахті й такий важливий показник, як реалізація продукції. І заступник директора з питань економіки почуває себе перед цим виробничим парадоксом, ніби учень підготовчого класу, оскільки йому абсолютно невідомо, яким чином виводити підприємство з фінансового тупика. Не кращий настрій і в директора шахти Віктора Олексійовича Дмит-ренка. Хоч бери і власний кабінет розвертай вікнами в інший бік, щоб не бачити надпланового терикона з найчистішого вугіллячка. А тут, немов спеціально, бадьорі голоси з забоїв. Ми знову з плюском, Вікторе Олексійовичу, дзвенить гордими нотками голос Івана Михайловича Ба-таліна, начальника третьої дільниці, з передових найпередовішої Плю-сок на дві тисячі тонн! Молодці! хвалить директор. Відвантажу йте. А куди? хитро запитує передовик. Ніби сам не знаєші На «склад». спалахує директор. Ні, так далі працювати не можна! кричить він і тут же набирає номер телефону вантажно-розвантажувального управління об’єднання. Алло! Допоможіть! Горимо!.. СпокійнішеІ відповідає начальник управління Микола Юхимович Брюховець. Не ви одні горите. Допомогти не можу. Учора я вам це казав, сьогодні кажу і завтра те ж саме повторю Не будемо квапитись звинувачувати працівників управління в байдужості й неоперативності. Бо й справді що вони можуть зробити? Хіба що послати на передову шахту пожежні машини, та й то лише в тому разі, коли самозаймання набере катастрофічних розмірів. А поки що... Поки що управлінські диспетчери зривають голосові зв'язки, вимолюючи у залізничників один-два додаткових вагони. І…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"