Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1976 №02 Сторінка 10

(Усмішки)
Перець 1976 №02 Сторінка 10 - Усмішки. Мал И. ПОГАНА Японські звичаї в Біличах V далекій Японії існує екзотичний звичай. Коли надходить певна пора року і на острови та на море спадають теплі та тихі вечори, люди поспішають скінчити свої денні справи. Вони святково зодягаються, збираються сім’ями, страви прикрашають квітами, ставлять біля відчиненого вікна і, затамувавши подих, гасять світло. ось иа оксамитове небо, всіяне зорями, чародійка-ніч запрошує Місяця-красеня. Він, повний, яскраво-срібний, велично здіймається над обрієм. І все: море, земля, ліси, птахи і люди зачаровано, невідривно дивляться иа Місяць! Цей звичай так і називається: милування Місяцем. Усіма поважана організація Кнївенерго кілька літ тому вирішила перенести цей дуже гарний японський звичай иа київську землю, а саме в селище БіличІ (КиІв-134). Правда, поки що не на всі БІличі. А десь иа п’ятнадцять будинків по вулицях Жовтневої революції, Раїсн Букіної, Дунаєвського та інших. І оскільки БІличі досить далеко від Японії, то той японський звичай тут дещо трансформувався. З благодатними порами року він аж ніяк не пов’язаний. Справа в тому, шо вищезгадані будівлі під'єднано до однієї з електромереж, яку по-місцевому називають «чортовою фазою». І ця фаза час від часу кудись безслідно зникає. Щасливим вважається той випадок, коли зникає вона у присутності господарів. Інакше в холодильнику суха ковбаса перетворюється на мокру, яку відмовляється взяти не тільки своя Ласка, а й сусідський Бровко, Можливість милуватися Місяцем надається мешканцям цих будинків І у вихідні дні, І в буденні, І у свята. Добре ще, коли він є на небі. Хоч щось у хаті можна побачити. Але клята фаза завжди зникає чомусь у безмісячні ночі. Може, «Київенергоь І тут внесло свої корективи стосовно до місцевих умов? В усякому разі, ось уже кілька років підряд мешканці названих вулиць темними вечорами тільки те й роблять, що згадують японських богів і «Київенергоь... В. КАЗЮКА. Не святі горшки ліплять УСМІШКА Ні, я ие заперечую, що для лекторства треба мати і добре підвішений язик. Але, повірте, цього замало. Візьмемо мого знайомого Романа Тичку: хлоп, як дуб, голова, звиияйте, мов та довбня, голос, як гуркіт грому, язик, зрозуміло, без кісток, а оратором так і ие став. Навпаки, лиш почне говорити, а присутні чекають одного:…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"