Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1976 №02 Сторінка 6

(Театр Перця)
Перець 1976 №02 Сторінка 6 - Театр Перця. Осінній ранок... До нового, триповерхового будинку наближається миловидна дівчина. Це вчителька математики місцевої школи, Раїса Павлівна Михайлюк. В руках у неї чималий чемодан і добре напхана сіточка. І ось уже Михайлюк біля однієї з квартир. Вона отетеріло дивиться на двері своєї кімнати, а на них висять аж три величезних замни: чорний, зелений і сріблястий. До прибулої швидко підходить її квартирна сусідка, домогосподарка Людмила Петрівна. Людмила Петрівна. Дорогенька наша Раїсо Павлівно!.. З приїздом вас вітаю, з благополучним поверненням додому поздоровляю! (Цілуються). Михайлюк. Здрастуйте, наша мила Людмило Петрівно! Скучила я там за вашим щебетанням... (Показуючи на двері своєї кімнати). Вітає те мене з поверненням додому? А може, ви люб’язно скажете, що сталося з моєю домівкою? Ну, хто ото почепив на двері аж три препротивні замки? Людмила Петрівна. Особиста робота товариша Скопця. Е, та ви ж нічого не знаєте. Я хотіла написати вам, а потім передумала... Нехай, думаю, людина хоч відпустку спокійно відбуде. Скопець то новий директор кафе. Там такий верткий! Тепер наше кафе зветься «Полив’яний глек». Вечорами акордеон там грає, а людей не пробитися... Михайлюк. Спасибі, втішили новиною... Людмила Петрівна. Нахваляється новий директор Скопець ще й скрипаля виписать, щоб і в нашому радгоспі так, як у місті, все було. Я, каже, розверну тут діла... Михайлюк. Йому варто погану пику розвернути! Людмила Петрівна. А ви, дорогенька Раїсо Павлівно, умийтеся з дороги і зразу ж гайда до директора радгоспу товариша Ласкавого. Це ж він дав вам кімнату, от ви і сигналізуйте йому. Ліжко ваше і шафу Скопець на горище викинув. Михайлюк. Добре, що хоч мама не приїхала зі мною, а так же вона сюди поривалася. Ото б погостювала, сидячи у доньки під дверима. Людмила Петрівна. І не говоріть, дорогенька. Інфаркт, як на сковорідці! Умивайтеся та й гайда до директора, поки ще він на поле не подався. Михайлюк. Піду! Заварили кашу нехай самі її сьорбають!.. Кабінет директора радгоспу товариша Ласкавого. За столом сидить Ласкавий, перед ним стоїть збуджена учителька Михайлюк. Михайлюк. Ігоре Михайловичу! Оце з дороги і прямісінько до вас. Прийшла подякувати. Спасибі, створили умови... Починається новий навчальний рік, а я на вулиці! Ласкавий. На якій саме вулиці? Михайлюк. Ще не обрала, вулиць у нас багато... Моя кімната зайнята. Ласкавий. Хто посмів? Михайлюк. Директор кафе Скопець. Ласкавий. Та що він собі думає?! Кому я дав квартиру? Вам учительці математики. Навкруги розгортається науково-технічний прогрес та всяка така хімія, і без математики нам труба! Мені потрібні кадри механізаторів. Учіть там їх так, щоб вони добре знали математику! Михайлюк. Як же його вчити, коли мені ніде жити? Ласкавий. Оце тобі штуки у бік коліном... Негайно витуріть отого нахабу Скопця! М ихайлюк. Я одинока, слабосильна жінка, допоможіть мені. Ласкавий (по паузі). От ви, шановна, науки викладаєте, а не знаєте, що таке сто га? Михайлюк. Сто гектарів землі, орної чи там випасів... Ласкавий. Це для вас, а для мене інша ліс ня. Сто га початок усьому і кінець! Як сказе но: Альфа і Омега! М’ясо давай на сто га! Моло ко теж на сто га! А яйця? І все таке інше? От, скажімо, по зернових ми перевиконали в цілому, так ось натискують (розмахує папірцем), круп'яні недовиконали. Розумієте недовиконали!.. А ви мені до всього такого ще й Скопця підсо вусте! Ідіть до голови сільради товариша Запад ні. Це ж він повинен слідкувать, щоб на його те риторії закони не порушувались. Кабінет голови виконкому сільської Ради, за столом сидить Западня, а напроти нього Михайлюк. Западня. І вродиться, кажи ти, таке, як отой Скопець. Залізло мовчки в чужу квартиру і шито-крито. Спритний! СЦЕНКА Михайлюк. Мене не цікавлять здібності Скопця. Прошу вас, виженіть його з моєї кімнати! Мені треба готуватися до нового навчального року. Западня. Отак узять та й викинуть? Ні, шановна, треба все робити по закону, по порядку, бо якщо ми почнемо... Ми хайлюк. Вікторе Семеновичу, скажіть, будь ласка, де ви обідаєте? Западня. У кафе «Полив’яний глек». Де ж мені ото іще обідати? Я на хуторах живу, а ту ди сім кілометрів,…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"