Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1976 №02 Сторінка 5

(Гуморески)
Перець 1976 №02 Сторінка 5 - Гуморески. Везе. Сторож на прохідній висуває носа: Столі Що без дозволу «позичаєш»? Тир-су!.. приспівує том, що везе тачку. А-ну показуй! Висипали. Справді тирса. Мату раль* на. Без домішок. Знову везе. І зноеу: Давай перевертай! Сторож суне в тирсу чималий магніт. І витягає заржавілий цвях. Невелика здобич. Трини-трини, лящить у вухах сторожа надокучливе гуркотіння тачки. І далі везе. Ту ж тирсу. Стопі Рекснку, шукай! Ач як збліді Пес знайде і під тирсою... То що ж, Рексику? У відповідь Рекс винувато крутить хвостом. Трини-трини, марудно лунає вже за прохідною. Мабуть, підсипав дусту, схопився сторож за голову. А він везе. А сторож ламає голову. Втратив сон і апетит. А той усе везе. Клянусь рушницею, що пропущу тебе й цього разу, благає сторож, тільки відкрий секрет: що вивозиш і як ховаєш? Бо чує моє серце таки вивозиш, а що саме, не можу збагнути. Щось у тебе під тирсою заховано. Не муч мене, старого, скажи! За це я тебе і завтра, і післязавтра пропущу... Тачки, тачки вивожу, шановний. Оті, що виготовляє наше підприємство! Сергій РУДИК. Гуде. Гримить. Стогне. Мов грім з ясного неба, гупає в мізки. Зх, гимназисточми румянме. От мороза чуть пьянше Ча-ча-ча!.. Затулив вуха пальцями. Марно... Рве перетинки, забиває гвіздок у тім'я: Улица, улица, улица родная, Мясоедовская улица моя... Вискакую на вулицю й біжу. Подалі від цього ревиська, яке, з чиєїсь злої іронії, називається ресторанною музикою... До ресторану, як відомо, приходять поїсти, відпочити, розважитися, відвести душу в невимушеній дружній розмові і, може, навіть просто послухати тиху приємну музику в хорошому виконанні. Але від такої, вибачаюсь за вираз, музики, яка щовечора потрясає стіни ресторану «Київ» у Полтаві, чманіють відвідувачі, відскакують на другий бік вулиці перелякані перехожі і на верхніх поверхах, у кімнатах готелю, змучені командировочні, немов по команді, ховають голови під подушки... Тут ви можете почути не тільки соло на гітарі, а навіть і соло на барабані без ніякого супроводу, і «коло-кольчики-бубенчики» усе на світі, тільки не справжню музику. Іноді хлопці так «насоляться», що, звісивши ноги, сідають на помості, мов на возі, і, не слухаючи одне одного, витинають, кому що забажається. Сказати, що такий «творчий колектив» ощасливлює своїм мистецтвом лише ресторан «Київ», значить обра зити ресторан «Лілею». Тут також у дужих…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"