Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1976 №21 Сторінка 2

(Телеграфне Агентство Перця)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1976 / № 21 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1976 №21 Сторінка 2 - Телеграфне Агентство Перця. Мал. В. ГЛИВЕНКА ІЗ СЕРП «СУЧАСНІ ХАМЕЛЕОНИ» А це що за пика посунула? Та це ж наш новий шеф! Яке інтелектуальне обличчя! Відразу видно, що інтелігентна людина. ДЕМОНТАЖНИЙ ПРОГНОЗ ПОЛТАВСЬКА область. (Від власкора ТАП). Повним ходом ідуть демонтажні роботи на будівництві магазину в селі Софине Хорольсьиого району. Роботи ведуться переважно в нічний час, особливо зручний для розтягання матеріалів. За прогнозом голови місцевого колгоспу І. Я. Головка, стараннями якого будова захиріла на четвертому році, коли діло піде такими ж темпами й далі, то уже в грудні від магазину не лишиться навіть фундаменту. ПОПОВНЕННЯ КОЛЕКЦІЇ Колекція морських камінців, яку збирас штаб-квартира ТАП, останнім часом поповнилася особливо цінним експонатом, видобутим Із цукерок Львівської кондитерської фірми «Світоч». що мають однойменну назву «Морські камінці». Експонат зберігається в спеціальному футлярі поруч із зубом одного з адміністраторів штаб-квартири. ПИЛЬНІСТЬ КАСИРКИ Від кореспондента ТАП із Миколаєва (блискавка): Учора в Миколаївському аеропорту було затримано підозрілу особу, яка видавала себе за громадянина Ф., жителя райцентру Арбузиина. Цю операцію вдалося здійснити завдяки пильності касирки Люсі, яка відразу помітила абсолютну несхожість підозрілого пасажира з фотокарткою у його паспорті. Затриманий справді виявився громадянином Ф., жителем райцентру Арбузиина. Через це фото я завжди встряю в якусь халепу, пояснив він працівникам міліції. Хіба ж я винен, що фотограф В. Сідень з нашого ар-бузинсьиого ательє невпізнанно спотворює иа знімках мало ие всіх своїх клієнтів?! НА ПОЧАТКУ 1976 року, а точніше в січні, на Чернівецькому гумовзуттєвому заводі Головнафтохімпрому при Раді Міністрів УРСР заповзялися вивчати арифметику. Елементарну плюс, мінус. А спонукали до цього пікантні обставини або ж, якщо перейти на казенну мову, «об'єктивно несприятливі фактори». Ці обставини, сиріч фактори, мали безпосереднє відношення до арифметики. Конкретніше: торік було забраковано 165 тисяч пар взуття; нереалізовані його лишки станом на 1 січня перевищували 1,2 мільйона карбованців; план нагромаджень недовиконано на 2 мільйони 665 тисяч карбованців. Директор гумовзуттєвого заводу Й. П. Буримов скликав усенький «мозковий центр» підприємства на термінову нараду. Мета колегіальним розумом відшукати вихід із скрутного становища. Ідеї зринали, але не надихали, хоч їх ретельно нотували до «Заходів по поліпшенню якості». Нарешті, мов блискавка, осяяла рятівна думка: А що, як розробити новий клей? Для чого? навіть і не второпали спочатку. Аби міцно трималися на гумі ярлики з ціною... Та ж ми штампуємо ціну на підошві! Так, але ж досі ми не випускали уціненого взуття. Щоб новеньке, щойно з заводу, а вже уці-нене! А у нас його ондечки скільки сотні тисяч пар... Гадаєте... А хіба що? Крохобори на світі ще не перевелися! Купить такий наші уціиені кеди і цілі сінький рік радітиме, що заощадив карбованця. А це таки ідея... Коротше кажучи, «Заходи по поліпшенню» міцно зліпили, немовби отой рятівний клей уже був напохваті. Розписали «Заходи» на 46 пунктів (та ще й з підпунктами!) і розіслали в усі вищі інстанції. Мовляв, ось бачите вживаємо найрішу-чіших заходів! А вищі інстанції додали ще один директор тов. Буримов загуркотів зі свого керівного крісла... Збігло півроку. Заходи втілювалися в життя. На належну висоту було піднято мобілізуюче гасло «Докладемо всіх зусиль, знайдемо усі приховані резерви!» А втім, ці «приховані резерви» і сліпий намацав би браковане і повернуте взуття росло на заводі горою за якихось півроку було повернуто понад півмільйона пар! Не допоміг і чудодійний клей... Навіть примудрилися збитися на слизьке з єдиним виробом, яким досі пишалися, бо мав Знак якості, з калошами артикулу 103. Під час липневої перевірки готової продукції той артикул дав найбільший відсоток браку аж 36,8 ! Водночас поповзли «темні чутки». Від людей, що мешкають на околицях гарних, квітучих Чернівців, пішли усні й письмові тривожні сигнали. Мовляв, глупої ночі прибувають туди вщерть завантажені взуттям самоскиди і якісь лиходії спалюють готову продукцію. Таємничими «лиходіями» виявилися гумовики, бо на заводі був «втілений у життя» ще один «рішучий захід» створено ударну бригаду по знищенню бракованої продукції. Мета щоб та продукція не захаращувала території заводу і не мозолила численним комісіям очей! Виконком, ясна річ, терміново розглянув це «пожежне» питання і теж «ужив заходів» категорично заборонив отаку «самодіяльність» і виділив відповідне місце для спалювання браку далеко за межами міста. Мовляв, якщо «ударна бригада» ие труїтиме людей гумовим чадом, то й жодних скарг на «продукцію» заводу не буде. Отож, дим-димок від чобіток закурився, так би мовити, вже на «законній» підставі. Що вам заважає виконувати план і випускати якісну продукцію? запитуємо в. о. головного інженера Ларису Андріївну Руденко.…
 Телеграфне Агентство Перця

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"