Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1977 №23 Сторінка 6

(Усмішки, Театр Перця, Коротко кажучи, Байки)
Журнал Перець 1977 №23 Сторінка 6 - Усмішки, Театр Перця, Коротко кажучи, Байки. ЗМАГАННЯ УСМІШКА Спіймавши себе на думці, що не завадило б уже чогось добряче попоїсти, Петро Палюх пірнув у двері, звідки линули апетитні пахощі. Він узяв собі борщ, відбивну, а на десерт компот. Потім, облюбувавши чистий стіл, Палюх вправно розвантажив піднос і почимчикував за ложкою й виделкою. Повернувшись до свого столу, він занімів від здивування: якийсь тип наминав його борщ. «От нахаба! подумав Петро. Але я не крохобор, галасу здіймати не буду». Він сів на стілець і присунув до себе тарілку з відбивною. Тип звів очі і почав безсоромно розглядати Петра. Потім зігнувся над тарілкою, а його ложка збільшила оберти. «Ну й нахаба! знову подумав Петро. Ще й мій компот зжере». Він швиденько доїв відбивну й узявся за компот. Коли Петро смачно виплюнув останню кісточку з компоту, хтось торкнув його за плече. Озирнувся: його друг, Мишко. Ти чого тут сидиш? Ми ж твої тарілки перенесли до себе на стіл і чекаємо. Петро ПОТАПОВ. Коротко кажучи «Ось уже три роки, як у нашій бригаді стало до ладу два нові чотирирядні корівники. Приміщення світлі, хороші, усе в них передбачено: і водопостачання, і механічне доїння, і гноєтранслортери. Але з усього того, що передбачено, тільки транспортери і діють, а все останнє робиться вручну, бо механізми стоять. Скільки ми не зверталися до головного зоотехніка т. Городецького М. Ф. та до голови колгоспу т. Неко-закова В. В., пуття ніякого. Вирішили звернутися ще до тебе, Перче». З листа групи доярок колгоспу імені Щорса. с. Мар’ївка Новоруської сільради Павлоградського району на Дніпропетровщині. В(д Перця. Які керівники такі й корівники! СТУДЕНТ. Значить, на село? ДЕКАН. На село, Петренко, на село. СТУДЕНТ. А Іванова залишаєте в аспірантурі? ДЕКАН. Залишаю, Петренко, залишаю. СТУДЕНТ. І це справедливо? ДЕКАН. Справедливо, Петренко, справедливо. В Іванова знання, а у вас? На шпаргалках п’ять років виїжджали... Попрацюєте вчителем. ПРИЗНАЧЕННЯ Інтермедія СТУДЕНТ. Не думаєте ви про майбутнє покоління, Петре Петровичу... Діти вам цього не простять. ДЕКАН. Що, що таке?! СТУДЕНТ. Підриваєте свій престиж декана, авторитет вузу!.. Ви над цим подумали? ДЕКАН. Над чим це, над чим? СТУДЕНТ. Кого ви посилаєте на село? Кого ви посилаєте сіяти «розумне», добре, «вічне»? Петренка! Які знання він передасть дітям? ДЕКАН. О-о! Нарешті до вас починає доходити. СТУДЕНТ. До мене дійшло! І дійде до інституту, коли мене запитають колеги, в кого я вчився! Я правду скажу! В професора Заїченка, вельмишановного декана... Що вони подумають? ДЕКАН. А що вони подумають? СТУДЕНТ. Ай-яй-яй, подумають вони... Що ж це там за Заїченко такий, що за п’ять років нічому не зміг навчити... ДЕКАН. Перепрошую. СТУДЕНТ. Не треба, Петре Петровичу, перепрошувати. Приїде комісія з райвно... Узагальнить. Напишуть на…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"