Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1977 №09 Сторінка 2

(Телеграфне Агентство Перця)
Перець 1977 №09 Сторінка 2 - Телеграфне Агентство Перця. елеграфне ПОЛТАВА. (Кор, ТАП). Виявляється, що міражі можна спостерігати ке тільки над пустелями і океанами. Це підтверджують жителі вулиці Лугової» які нещодавно стали свідками подібного явища. Серед білого дня їм привиділося, що вулицею проїхав автобус шостого маршруту. Як пояснили кореспондентові ТАП у тресті «Пол-тавапромбуд», насправді це могло бути тільки марево, оскільки автобус шостого маршруту не курсуватиме по Луговій рівно стільки, скільки трест «Полтааапромбуд» ремонтуватиме цю вулицю. А ремонтує він н ось уже з рік. ЛЯ ВАС, ВИНАХІДЛИВІ! СУМСЬКА область. (Кор. ТАП). Керівники комбінату «Сумпромбуд* оголосили конкурс на краще використання роторного екскаватора ЗТР-250, який ось уже рік стоїть на подвір’ї управління механізації робіт тресту «Шостхімбуд*. Екскаватор, куплений за 97 тисяч карбованців, має величезну потужність, але для робіт, які веде трест, не підходить. Влітку минулого року подивитись на екскаватор приїздив із Сум у Шостку сам головний механік комбінату М. М, Ільїн і пообіцяв щось придумати. Але йому це завдання, очевидно, виявилось не під силу. Тому конкурс винахідливих триває. Зараз, наприклад, на комбінаті розглядається пропозиція -7 дозволити трестові купити ще й мартенівську піч, щоб пустити екскаватор на переплавку. Цей горезвісно крилатий вираз приписують французькому королю Людовіку XV Бурбону або, точніше, його близькій подрузі маркізі Помпадур, Та дехто стверджує, що такий чисто бурбонський вислів вперше прозвучав набагато раніше: його буцім виголосив ще праотець Ной. Переповідають, що коли старий посадив у ковчег трьох своїх синів з невістками та зібрав у ньому найбільший в світі зоопарк, то начебто з полегшенням зітхнув і промовив: «Ну, тепер, боже, можеш уже починати. Після нас хоч потоп!» під рукою достатньо віро- У мене нема зараз гідних документів, щоб вступати в кваліфіковану дискусію з приводу походження цієї фрази, яка в іншій транскрипції звучить ще й так: «Піс ля нас і трава не рости!» Але з певністю можу сказати, що той, хто вперше виголосив це речення чи згодом повторював його, був людиною невисоких моральних устоїв. Принаймні ми з вами при зустріч? з такою людиною воліли б не подавати їй руки. Та в наш час, дякувати, подібних відвертих егоїстів мало коли зустрі- неш. А втім... утримаємось від категоричних висновків. Проаналізуємо спочатку деякі факти. Передгір’я Карпат, відомо, багаті на каміння. Розробляють його досить інтенсивно, добувають дуже потрібний для всіляких доріг гравій та щебінь. Лише на території Стрийського району п’ять могутніх організацій мають свої кар’єри, що розташовані переважно в заплаві ріки Стрий. Але ж і каміння вимагає людського ставлення до себе. А от керівники кар’єрів Львівсь- кої залізниці, управління облшляхбуду, управління «Львівшляхбудматеріалів», захопившись зустрічними зобов'язаннями і чималими прибутками, нехтують, говорячи о іційною мовою, технічни- ми умовами експлуатації кар’єрів. Простіше кажучи, не проводять робіт щодо закріплення бе регів, вибирають гравій безсистемно, аби їм зручніше. А через те й річка починає текти як їй зручніше, кілька разів на рік змінюючи русло. А вона ж, як і всі гірські річки, має харак тер норовистий, і під час розливів починає виробляти таке, що й протиповеневим спорудам годі буває з нею справитись. Дуже розливається й змиває верхній, родючий шар грунту. Досить сказати, що протягом останніх років під час розливу річок в районі було знищено орний шар на 560 гектарах ріллі. Збитки від цього, мабуть, перевищили усі блискучі прибутки від гравію. ? від щебеню. Тож під яким, питається, девізом працюють начальники кар єрів Овчинников, Соколик, Волзький та їхні вищі наставники? Не інакше, як під тим самим, ноєвим: «Після нас хоч потоп!» Тепер дещо про траву. Через Прикарпаття пролягають славнозвісні магістралі нафтопроводу «Дружба» та газопроводу «Братство». На них у свій час будівельники гарно попрацювали. Всього дотримали: і вимог до якості будзвницт- ва, і темпів, і строків. Про одне лише забули: про Земельний кодекс УРСР. А в ньому є спеціальна стаття двадцять сьома, в якій сказано, що будівельники повинні «знімати й зберігати родючий шар грунту з метою використання його для рекультивації земель і підвищення родючості малопродуктивних угідь». Чітка й недвозначна вимога. Але її чомусь не виконали. І тепер навіть з літака можна побачити, де са ме проходять трубопроводи: широкі безплідні смуги орієнтують точно. Отож, виходить, діяли за принципом: «Після нас і трава не рости!» Здавалось би, цей сумно повчальний досвід буде враховано. Справді, врахували. Та не всі, на жаль, і не всюди. Львівське управління по видобутку й транспортуванню газу споруджує підземні сховища палива, і знову припускає аналогічні порушення, чим уже завдало немалих збитків колгоспам ім. 17 вересня та «Прогрес», У сусідньому районі це ж управління, будуючи газопровід !вацевичі Долина, примудрилось захопити у кількох колгоспів понад сорок гектарів землі зверх відведених, а в колгоспі «Радянська Україна», виявивши хрестоматійне нехлюйство, перекрило осушні канави, внаслідок мого двадцять гектарів родючої ріллі виявились 2 (Нові варіації на стару тему) 1. ЛИСТИ, листи... «Друже Перче! Ми, мешканці села Білки Іршазсь-кого району на Закарпатті, маємо газові плитки, але не маємо змоги ними користуватися, бо балони із зрідженим газом доставляються нам вкрай нерегулярно...» «Ми, мешканці села Вишнівчик Те-ребовлянського району на Тернопільщині, просимо допомогти нам налагодити доставку балонного газу...» «Ми, колгоспники з села Наддніст- рянського Муровано-Куриловецького району на Вінниччині, одержуємо зріджений газ із великими перебоями...» «Ми, жителі райцентру Криве Озеро на Одещині «Ми...» Ми звернулися до начальника республіканського виробничого об'єднання газопостачання і газифікації Михайла Васильовича Мацялка і спитали його: Чим пояснити, що Перець одержує стільки листів на одну й ту ж саму тему: немає газу в балонах! 2. ЛІМІТИ, ЛІМІТИ... Нема йог та й не буде, сумно зітхнув Михайло Васильович і уточнив: Не буде…


 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"