ГУМОР І САТИРА

Перець 1977 №21 Сторінка 2

(Телеграфне Агентство Перця)

/ Перець /Журнал перець / Рік 1977 / № 21 / Сторінка № 2

Перець 1977 №21 Сторінка 2 - Телеграфне Агентство Перця. Мал. А. АРУТЮНЯНЦА 'Л елеграфие гештствв Пер ця ГЕЙ, СОБ, КРУТОРОГІ! Наш полтавський кореспондент лл передає: Цими днями на рекламних щи-тах міста з’явилося таке ого-лошення: ** «Полтавському м'ясокомбінатові терміново потрібні на постійну роботу ЧУМАКИ водії волячих упряжок 1 та 2 класу, ознайомлені з технологією добування та перевезення солі. Оплата командировочних, дьоготь для змазки коліс та продовольство у вигляді сухої тарані г а-рантуютьс я*. (Примітка ТАП: на такий від* чаидушний крон дирекцію м’ясо* комбінату штовхнуло постійне невиконання Артемівським виробничим об'єднанням «Артемсіль», що на Донеччині, своїх договірних зобов’язань по постачанню кухонної солі. Оскільки на численні скарги, прохання й нагадування артемівці й вухом ке ведуть, гостра потреба у штатних чуманах на комбінаті, очевидно, ще довго не відпаде). СПІЙМАНО НА ГАРЯЧОМУ Кореспондент ТАП передає з м. Мостиська Львівської області. Тут затримано незнайомця. Суб’єкт намагався поцупити рішення Мостиського райвиконкому, якими неодноразове зобов’язувалось керівництво колгоспу «Шлях до комунізму» електрифікувати хутори Колодки і Корчу-нок. Навіщо вам ці три документи? спитали суворо незнайомця. Бачите, відповів несміливо той. Я краєзнавець-любитель Мрію написати історію району. Отож хотів відобразити, як райвиконком ще з 1970 року боре ться за електрифікацію насе лених пунктів... Кого Іван Іванович викликав для наганяю, можете пройти без черги. Була рання година, коли сонечко неквапливо, але точно за розкладом піднімалось над обрієм. Набережною Ялти швидко, наче той майстер зі спортивної ходьби, чимчикувала жінка. Вона спеціально підвелась удосвіта, бо перебувала на відпочинку й розуміла, що відіспатися зможе й удо мкониш ма, а тут слід поспішати, щоб захопити місце під сонцем, яке в ці ран кові години випромінює найцінніші, за свідченням курортологів, промені. Та от й міський пляж «Приморський». Тут побачила велику чергу в касу. Вхід бо платний 10 копійок. Жінка терпляче вистоює чергу й просовує в касу карбованця (як на гріх, дрібних нема). У ту ж мить карбованець блискавично вилітає назад у віконце й звідти лунає металевий голос касирки: Що ви собі думаєте?! З карбованця здачі не даю! Але в мене нема інших, розгублено мовить жінка. Розміняйте де хочете! коротко рубає касирка. Не затримуйте чергу! У таку годину ще жодна торговель на «точка», звичайно, не працює. І розміняти карбованця це все одно, що випити склянку газованої води десь серед Кара-Кумів. Жінка це усвідомлює, та, побачивши перед касиркою цілу тацю дрібних монет, по чинає принизливо-благальним голосом умовляти: Обіцяю, завтра вже обов'язково принесу дрібні, а зараз, будь ласка, продайте!.. Але невблаганна касирка з ходу виголошує неначе завчену інструкцію: У нас таке правило: видаю здачі не більше п'ятдесяти-шістдесяти копійок. А вісімдесят і дев’яносто не видаю, і не бубоніть мені тут! Згодом я знаходжу директора пляжу, цікавлюсь, чи справді є така дивоглядна інструкція. Виявляється, нема й ніколи не було. Касирка сама її вигадала, так їй чогось зручніше. Він вибачається за свою підлеглу (тов. Єніну), обіцяє навіть покарати її за це. Чи здійснив він свій благородний намір, щоправда, не знаю, бо невдовзі виїхав. До речі, скільки разів ми з вами спостерігали, як продавці, котрі на своєму робочому місці повинні бути забезпечені всім необхідним для роботи (в тому числі й розмінною мо нетою), з відчуттям абсолютної власної непогрішимості відправляли покупця, ще й виговорюючи: Що ви приходите до мене з та ними грішми?! Шукайте дрібні! В мене здачі нема! Де я вам її візьму?! Неначе то покупець, а не продавець повинен знати, де саме слід брати ту дрібну монету. Там же, на ялтинській набережній, у центральному гастрономі продають пиво у пляшках. Люди купують і тут же (спека бо!) випивають. Але назад пляшку продавщиця уже не приймає. Продаємо тільки на виносі видає вона інструкцію. А втім, та ж продавщиця тут же зичливо пропонує кожному бажаючому відкривачку. І порожній посуд усе-таки приймає. Але, звісно, вже без відшкодування його вартості. Тут самодіяльна інструкція, як ви здогадались, приносить цілком конкретну матеріальну вигоду. ...В овочевому магазині м. Львова жінка вибирає собі голівку капусти. Ні, не підходять: качани на полицях замурзані, зів'ялі. Зібралась було вже йти, коли уздріла на вітрині підхожу голівку. Дайте мені, будь ласка, ось цю. З вітрини не відпускаємо! Покладіть на місце! грізно напоумляє дівчина з-за прилавка. Й тут же напам'ять цитує інструкцію: 3 вітри ни можна вимагати лише тоді, коли на полицях нема відповідного товару. А в нас є капуста на полицях! Покупниця, вже відчувши певну ніяковість, нерішуче зауважує: Але ж на полицях у вас такої нема. А тому я просила б... Та дружний хор працівників прилавка уже затюкав її. І, як ви зрозуміли, чоловік тієї жінки того дня залишився без борщу... 2 Мене викликали до начальника лабораторії. Це правда. що ви винятково везуча людина? запитав він. Мені розповіли, що ви з тих, хто у вогні не горить і у воді не тоне. Та як вам сказати. зам'явся я. Просто я нічого не боюся. Анічогісінько? Анічогісінько. Начальник подивився на мене з подвоєною цікавістю. Одружений? Холостяк. І нічого не боїтеся? Анічогісінько. Ну, що ж, коли холостяк, можна ризикнути Ходімо. Ми прийшли у зал, де було наставлено багато різної техніки. Ось це скребковий транс портер Краснополянського заводу сільгоспмашбудування,…

Телеграфне Агентство Перця

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"