Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1978 №12 Сторінка 2

(Телеграфне Агентство Перця)
Журнал Перець 1978 №12 Сторінка 2 - Телеграфне Агентство Перця. У нашу швидкоплинну ентеерівську еру, коли чоловікові, бува, нема як бодай раз на рік вирватись на органний концерт або сходити до сау ни, у такий час читач, беручи в руки еиле тон, воліє з першого рядка дізнатись: а чим він, власне, повчальний? Це цілком зрозуміло. Але просив би зрозуміти й мене: якби я міг відповісти на таке запитання одним рядком, то невже став би себе виснажувати писанням цілого фейлетону? А в даній мікро-епопеї й зовсім годі однозначно відповісти на таке запитання, бо повчальне в ній і те, і друге, і третє. Почнемо з того. Відомо, що проблема здачі порожнього скляного посуду, про яку ще недавно чимало гомоніли в чергах і в пресі, тепер майже всюди успішно розв'язується. Принаймні, один мій приятель (щоправда, рибалка) присягався, що те, як ліквідувати дефіцит, скільки як ним скористатися. Позаяк працював він начальником одного з відділів Ровенської облспоживспілки, то добре знав, які штрафи виплачують споживчі товариства та сільські магазини за неповернуту мішкотару. Так само знав, що знайдуться голови сільських споживчих товариств, завідуючі магазинами, які залюбки куплять за готівку будь-яку кількість мішків. Бо ж подвійна вигода: і штрафу не сплачуватимуть, і різницю між заставою (З крб.) та фактичною ціною (1,24 крб.) можна спокійно покласти в домашню тумбочку. Ну, нехай, купуватимуть залюбки, але ж хто продасть? Тоді згадав Мирон Влізло, що перед обл-споживспілкою він працював на місцевому льонокомбінаті, який, зокрема, продукує і мішки. А на комбінаті в нього залишились знайомі. Заклавши всі ці дані у власний комп'ютер (що в е ж ті мішки узяти? У мене на складі тіль- ки отрутохімікати. А на іншому складі як вкрадеш? Хве, зморщився Влізло, якого аж пере смикнуло. «Вкрадеш». Які незугарні слова добираєш! Аж слухати прикро. Невже я на злодія схожий?! Ні, Федю, будемо вивозити мішки офі ційно, згідно з документами. цього лише треба... слухай мене уважно, але нічого не запи суй... І проінструктував Мирон Пилипович недостатньо метикованого Федю. Треба, мовляв, домовитися з вірним чоловіком із відділу збуту, який виписував би мішки, але не виставляв у банк платіжних вимог до організацій, яким буцімто ті лантухи відпущено. Вірним чоловіком виявилась, пробачте, жінка. Воробйова Світлана Михайлівна. Старший економіст відділу збуту. З вищою осві- тою. І пішло-поїхало. Як на чітко налагодженому конвейєрі. Мирон діставав липові доручення від різних організацій то від Дубнівської міжрай- бази облспоживспілки, то від Ровенської бази облкооплісгоспторгу, а то й зовсім від давно ліквідованої установи, од якої тільки й залишилось, що фірмові бланки. Світлана прикладала до цих доручень фіктивні накази і через Федю передавала документи Мирону. А вже той сам вивозив із комбінату мішки та збував їх зраділим коопе раторам. І в такий не дуже вже й хитромудрий спосіб за два роки компанія поцупила з комбінату п'ятдесят чотири тисячі мішків на шістдесят сім тисяч карбованців. Гроші чесно поділили між собою. У строгій відповідності з мірою вкладеного ризику. І нікому за цей час ні разу не спало на думку поцікавитись, чи сплачує хтось комбінату за відпущені мішки. А кому, власне, таке могло спадати на думку? Не мені, звісно, і не вам, шановні читачі. Але ж спеціалістам-ревізорам могло. 1 навіть мусило. Адже у цей період льонокомбінат ревізували. Й неодноразово. І які ще ревізори! Старший бухгалтер-ревізор Житомирського льонокомбінату тов. Мезенцев раз. Ціла бригада на чолі з головним економістом того самого Житомирського льонокомбінату тов. Кузьменком це другий раз. Сам старший ревізор республіканського управління «Укрконоплепром» Мінлег-прому УРСР тов. Феллер це третій раз. Ну, звичайно, не те, щоб такі достойні перевіряючі вже нічого не виявили. Встановили, що мають на комбінаті місце деякі фінансові порушення (ну, там гроші не за тією…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"