Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1978 №24 Сторінка 6

/ Перець /Журнал перець / Рік 1978 / № 24 / Сторінка № 6
Перець 1978 №24 Сторінка 6. дів, у яких деформовані пляшками кишені. Не знаю, як у кого, а в мене завжди так... Якщо при мені хтось згадує «Чайну» або ж я сам бачу таку вивіску, одразу, так би мовити, за асоціацією, думаю: «Ага, «Чайна» це той заклад, де продають чай з ватрушками». Ви, звичайно, посміхаєтесь. Вам смішно. У вас слово «Чайна» викликає зовсім інші асоціації. Перед вашими очима постають картини: прокурена зала, озброєні склянками і пляшкою «Екс-три» чи «Біоміцину», сидять у фуфайках, куртках і обов’язково в головних уборах неголені дяді і розливають оту алкогольну рідину та закушують шматком ковбаси чи оселедцем. У мене, признаюсь, теж такі асоціації. То я спочатку пожартував про чай і ватрушки. Як тільки побачу «Чайну» чи в Кривому Розі, чи Джанкої, чи в Шепетівці, повірте, так і хочеться вигукнути: «Корчма!» Така назва, мабуть, якось більше б відповідала змістові. І все ж, коли бачиш вивіску «Чайна», так тобі й хочеться туди заглянути... Так щось і тягне... Дивишся й думаєш: «А що, як в оцій не так?! А що, коли ти переступиш поріг, а там дяді і тьоті сидять за столиками. На столиках букетики польових чи декоративних квітів, і оті дяді й тьоті, обпікаючи руки, дмухають на духмяний бурштинового кольору чай і жують медові пря- ники. На стінах замість отого «приносити з собою і розпивати категорично заборонено» натюрморти: соковиті скибочки кавунів, яблука в росі, розламані навпіл цукристі помідори чи печена картопля. А за шинквасом мило-премило посміхається симпатична молодиця, не думаючи про горілчано-винний виторг. Одне слово ідилія... Але ви мене хоч убийте, хоч підвішуйте до вивіски з назвою «Чайна», я такої ідилії ніде не зустрічав. Не доводилось, і квит. Ні в Мото-вилівці, ні в Решетилівці, ні навіть у Мізяків-ських Хуторах! А це нещодавно їздив до славного міста Умані. Зупинився, як кажуть, в однойменному готелі. Дивлюсь, а через дорогу громхарчзаклад. «Берізка» називається. Ніжна й лірична назва. Не інакше, думаю, тут березові соки розпивають. Заглядаю у ту «Берізку». За туманом нічого не видно. Що це таке? запитую. А оце, відповідають товариші, їдальня-база Уманського кулінарного училища. Тут учні практику проходять... Ясно, кажу, коли трохи до напівтемряви звик, а то що за «Вогник» навпроти блимає? Це гастроном... Умгу, мислю, дивлячись на неголених дя- 1": Оце дяді спочатку заскакують у «Вогник», а тоді вже отут, у «Берізці», розпивають принесену з собою продукцію. Чи не так? Точнісінько так, відповідають. А де б його у районі «Чайну» знайти? «Чайну»? товариші почали лоби морщити. Так зразу й не згадаєш. Нема тепер уже «Чайних». їх перейменували. Вони тепер здебільшого «Хвилинками» чи «Зустрічами» називаються. Заскочиш, як кажуть, на хвилинку і через півгодини поповз у бік Холодного Яру. Або зустрівся у «Зустрічі»... Та невже, перебиваю, ніде у вас «Чайної» нема? Мал. Ю. СЕВЕРИНА У Ладижинці, здається, є. Поруч із відділенням «Сільгосптехніки». Від Умані рукою подати. Помчав у Ладижинку.…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"