Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1978 №18 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1978 / № 18 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1978 №18 Сторінка 3. Коли я зустрівся з Геннадієм Борисовичем Ло- мовим, одразу чомусь подумалося: «З цього ще молодого й квітучого чоловіка хоч бери й портрет малюй». Але чомусь був певний: харчується він не в чернівецьких кафе і кафетеріях. От якби спробував... А втім, я не ворог Геннадію Борисовичу начальнику облуправління громадського харчування. Не ворог ні йому, ні його підлеглим: Лобанову Б. 1. директорові Першотравне-вого об’єднання громадського харчування м. Чернівців; Сапожникову Ю. А. такому ж директоро ві, тільки уже Ленінського району; Шаповалику 1. М. директорові об’єднання ресторанів і кафе; міського Сазанському В. С. директорові Садгород-ського комбінату громадського харчування і багатьом іншим, які до харчування у Чернівцях мають пряме відношення. Мені особисто дуже хочеться, щоб кожний із них ніколи не знав, що таке шлунок, печінка, коліт чи, скажімо, гастрит. Щоб вони не відали, де Кисловодськ, Желєзноводськ, Єсентуки, Трус-кавець чи, приміром, «Сонячне Закарпаття». Хай вони цього не знають. Хай вони кожний зокрема живуть сто з гаком років і не шукають путівок до санаторіїв. Але як цього добитися? Як на мій погляд, перш за все, обминати деякі чернівецькі харчевні. Принаймні, на сьогоднішній день. Більше того, я певний, що Г. Б. Ломов і його підлеглі так і роблять: окремі харчзаклади обходять десятою дорогою. Бо коли б не обходили, то там такого б не творилося. Візьмемо, приміром, «Вареничну» по вулиці І. Франка, 1. Я вже не кажу, що там постійно брудно. Я вже не кажу, що там виделки і ложки жирніші, ніж деякі страви. Я вже не ка- жу, що там немає серветок (їх, до речі, окрім ресторанів, ніде в Чернівцях нема). Я вже навіть мовчу, що там часто меню значно багатше, ніж кухня і вітрина, взяті разом. Попросіть, наприклад, у «Вареничній» вареників. А це що перед вами? запитає касирка. Так вони ж явно не свіжі, кажете ви. Це швидше натюрморт. Ну, якщо такий грамотний, то посидь почекай зараз щось зліпимо. То, може, кави, чи компоту? Бери пиво... Пиво свіже... Ви п’єте пиво, а на кухні тим часом ліплять. Хоча, чесно кажучи, здебільшого язиками. Така ж картина у «Вареничній» по вулиці Т. Шевченка. Коли б ви сюди не завітали і не попросили вареників з сиром, вам скажуть, що якраз ліплять, або ось щойно-щойно закінчилися. А загляньте у знамениту на всі Чернівці «Ша- шличну» по вулиці Руській. Чи тут не те ж са- ме?! Можете не йти й у «Пельменну» чи кафе «Ле- ваду» біля річки Прут. Тут, як правило, ні молока, ні компотів, ні свіжих салатів, ні мінеральної води. А ви ж хочете смачно і спокійно поїсти. Де ж це зробити? Може, навпроти готелю «Букови- на» у кафе «Старт»? Меню убоге. Вітрина у теж. А відвідувачів хоч греблю гати, і всі з пляшками, наповненими «пальним». їсте і труситесь. Тільки на оті гасла застережливі дивитеся: «Спиртні напої з собою приносити і розпивати заборонено». А їх же розпивають і у «Сніжинці», і у «Затишку», і у «Літі», і у «Волзі», і в «Спортивному»... А втім, ви краще запитайте, де їх не розпивають? На це запитання буде легше від- повісти. Може, ви хочете дізнатися, де Чернівецький медвитверезник вишукує «таланти»? Скажу. У тому ж «Затишку», у тому ж «Старті», в «Чебуречній», що по вулиці Котовського, у «Пельменній» і «Вареничній» по вулиці Богдана Хмельницького. Це основні «постачальники». Як бачите, у Чернівцях кафе чи кафетеріїв та- « ки чимало. І це добре. Погано тільки, що в них порядку мало. Що більшість з них перетворилися у звичайні «забігайлівки», де спиртним…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"