Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1979 №20 Сторінка 4

(Гуморески, Байки)
Журнал Перець 1979 №20 Сторінка 4 - Гуморески, Байки. для мене найголовніше це свобода. Свобода дії, поведінки, руху, словом свобода особистості. Усі оті правила, заборони, попередження якби ви знали, як вони мене сковують! Я з дитинства такий. Від дня народження. Ще моя матінка казала, що мене ніякі пелюшки не могли втримати виборсувався. Свобода так свобода! Найбільше не терплю, коли глушать моє «я». Атож, саме глушать. Усіма отими «Не палити», «Не смітити», «Входу немає» як динамітом глушать. Командують усі, кому не ліньки, табличок понавішували одна за одну безглуздіші. Ну, скажіть, чому це входу немає, коли я добре бачу, що вхід є добрячі дубові двері. На біса ж їх тоді у стіні продовбали? Щоб, знову-таки, табличку причепити? До речі, не один я так вважаю. Багато хто оті «команди» ігнорує. Хіба '1 4 мене «Не палити», ДАЙТЕ ЙОМУ СВОБОДУ ГУМОРЕСКА переходу немає з в У голові в нього порожнеча. Який простір для уяви! чг Небезпечніше за все помилитися у своїх ворогах. Одні ходять під богом, інші під мухою. * * Дехто бачить зміну епох там, де лише пір року. зміна У черзі за славою нема останніх. * * Не лайте футбол за антиінтелектуалізм. Грою, 4 ви не звертали уваги: найбільше недокурків завжди валяється саме під табличкою «Не курити». А дороговкази? Особливо оті, що пішоходів. Знаю, знаю, дорогу треба переходити лише в призначених для цього місцях. А це призначене місце від тебе за добрих пів-Для того, щоб потра- ГОРОБ’ЯЧА ПИХА У будинку, на одному з поверхів якого розмістився наш нов. Якось я сусідів. На сходовій інститут, кілька наукових уста-зайшов у службових справах до юрмилися зна- для кілометра. Ха! пити в гастроном напроти, я повинен зайвий кілометр тюпати! Звичайно, я піду прямо через дорогу, тим паче, що одна, нехай дві, десять... Зрештою, у водія є очі, а в машини гальма. І те, й те має бути справне. Дивись, на кого їдеш. А я все-таки піду за пляшкою навпростець... ...Сестричко, подайте мені, будь ласка, градусник. 1, прошу вас, спитайте лікаря, чи довго мені ще в цьому гіпсі лежати? Якби ви знали, як він мене сковує! Наталя КУЛИК. і машини жодної. Ну, нехай є нехай дві, десять... мені ще 4 БАЙКА Пролазу Горобця взяла жура велика. Чи заздрість їла душу горобину. Чи ще якась лиха причина. Та не впізнати дивака: Насупився, мов сич на сніговицю, З жердини витріщив кудись очиці злі, Ні зелені не бачить, ні землі. Чого сумний? дзвіночком з яблуні Синиця. Неначе люта облягла зима. Поглянеш ' " -* - Е, що зима Полину геть. Щоб вік не бачити оцих Городів та садів нудних. Тут шани я не бачу. Отож лечу. Моєї тут не буде і ноги! А те жаль пройма... Прощай, сестрице. Слабенько цвіріньчу покращить пісню гороб’ячу? Поглянь, яке привілля навкруги! Краса яка, яке буяння всюди! Радій та цвіріньчи на повні груди. О, ні! Приїлись просо та ячмінь. Лечу туди в далеку далечінь. Прощай. А там вже крила я розкину! Кажу це не для красного слівця Звідтам почуєте співця!.. Зіп’явсь на крильця, цвіркнув і полинув. Ой ні сіренький полетів Спливали дні. Зненацька з смітника брудного Серед дзижчання злого Почулося: Жив! Жив... Затим шипіння, писк, нудне скавчання. І знову немічне: Цвірінь!.. Цвірінь!.. * * * горобці! Даремні блазнювання: у якій спочатку думають, а потім б’ють, може ви- явитися доміно. І після прошених гостей доводиться мити рілки. Чиїх тільки коней не підковують ковалі щастя! та- свого * * Часто лають не погоду, а синоптиків. * Якби ж проблема забруднення зводилася проблеми збирання порожніх пляшок! Юрій МЕЗЕНКО. м. Київ. до площадці йомі співробітники, курили й про щось гаряче сперечалися. Побачивши мене, спитав я. Секрети? они перезирнулися. власне * о Секретів, немає, замовкли. відповів по паузі один з них. Є нерозв’язна…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"