Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1979 №18 Сторінка 7

(Вінегрет із Перцем, Телеграфне Агентство Перця, Гуморески)
Перець 1979 №18 Сторінка 7 - Вінегрет із Перцем, Телеграфне Агентство Перця, Гуморески. Телеграфне Агентство Перця НОВЕ У САМООБСЛУГОВУВАННІ Відомо, що самообслуговування за» жило популярності мадському харчуванні, на деяких видах транспорту. Але зв'язківці Олек-сандрівського району Кіровоградщи-ни вирішили розширити рамки цього прогресивного методу обслужування. Вони запропонували колгоспникам колгоспу імені Петровського в торгівлі, гро- самим налагоджувати свій телефонний зв'язок діставати апарати, шнур, провід. Без цього, мовляв, про ремонт телефонів, які не працюють, і мови бути не може. Сподіваємось, що і колгоспники підхоплять цей оригінальний метод. Скажімо, запропонують зв'язківцям у такий спосіб самим вирощувати буряки. зв'язок ' т ф ГОНИТВА ЗА ПРИВИДОМ Як відомо, чекання річ не дуже весела. Більше того, воно інколи може викликати негативні емоції. Наприклад, деякі, ті, що за залізничною термінологією іменуються одержувачами вантажу, раптом починають дуже нервувати, коли якийсь там контейнер, котрого чекають з нетерпінням, затримується. Скажімо, замість кількох днів, перебуває в дорозі днів, перебуває кілька місяців. Як, приміром, затримався контейнер із швейними виробами, направлений на адресу Зати-шанської міжрайбази Одеської обл-споживспілки. Вантажоодержувач їде зустрічати свій контейнер на станцію Затиш'є, а йому кажуть, що його чомусь відправлено на станцію Усато-во. Він поспішає на станцію Усато-во, а йому пояснюють, що вантаж уже відправлено на станцію Знамен-ка. Він дзвонить на станцію Знаменка, а звідти кажуть, що контейнер чогось переслали на станцію Балта і т. д. Бідний одержувач вантажу настільки захоплений гонитвою за контей-нером-привидом, що йому, ясне діло, ніколи сумувати. Отакий спосіб розважити вантажоодержувача придумали на Одесько-Кишинівській залізниці. Мал. В. ГЛИВЕНКА л л ГЛ 4 г* у ЬЛ’ ' 4. X * ж і в 1 І V- * к * і і - V ІМ * ’ІЧІ * і Дорого за таку халабуду. Та за неї я и копійки не беру! То за море. Воно того варте. лікарняний Ну, ці фейлетоністи! Аніякісінької фанта- в Чотири роки тому, біля селища Сливино Миколаївської області, де споруджується комплекс... Зарядив! скаже бувалий читач. Сюжет, як утоптана стежка. Навіть не прочитавши до кінця, можна здогадатися, що біля згаданого селища щось там давненько почали та й досі не закінчили... зії! Підношу руки догори! Здаюсь! Ви, шановний читачу, як у воду дивилися, відносно «почали та й досі не закінчили». І колючка фейлетоністові теж справедлива. Сюжет справді збитий. Давній, як світ. Але ж зрозумійте, ємось. Є фейлетони пречудесні. Які цікаво читати від заголовка аж до останнього рядка. й досі не закінчили». » і нашого брата! Погоджу- СПОВІДЬ ФЕЙЛЕТОНІСТА пі їй 1(0 Тільки зважте, що у тих пречудесних фейлетонах і «герої», пробачте, не якісь там буденні, а з карколомною біографією, з лисячою хитрістю. Це або найвишколеніші хапуги, або вищої проби пройдисвіти, або найзакореніліші бюрократи, або, у гіршому випадкові, найпримітивніші роззяви. З такими «героями» фейлетоністові, бува, і домислювати нічого не треба. Опиши все як було, і цього вистачить, щоб у читача волосся дибки стало чи все нутро ходором ходило від нестримного сміху. А я хіба винен, що на мою нещасну долю випали такі рядові, буденні герої? Ну ось, послухайте: Чотири роки тому, біля селища Сливино на Ми-колаївщині, де споруджується комплекс обласної лікарні, стали до ладу (правда із значними недо- в хапуги, в Ч- Чого не гукаєш по допомогу? Чого мовчиш, наче води в рот набрав? в робками) головний лікувальний і дитячий корпуси, а також господарські приміщення... А у листопаді 1977 року будівельники взялися прокладати теплотрасу до майбутнього терапевтичного корпусу. Через усеньку територію. На ви-риття траншеї і укладання труб начальник спеціалізованого будівельно-монтажного управління дав термін «Спецжитлобуд» Марко Григорович Блехер обгрунтований проектом і спеціалістами до 10 квітня 1978 року. А до кінця травня мали й засипати їх, покрити асфальтом і готову, діючу теплотрасу здати генпідрядникові. Оскільки фейлетонний сюжет збитий, кмітливий читач, ясна річ, здогадується, що роботи ці не закінчені й досі. Правильно, дещо зроблено, але не до кінця. Траншею таки вирили, а наприкінці 1978 року навіть труби поклали і воду по них пустили. Тільки землею не засипали. І тут зима. Теплотраса…


 Copyright © 2021-2024 "Перець - гумор і сатира"