Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1979 №24 Сторінка 7

(Байки)
Перець 1979 №24 Сторінка 7 - Байки. БЕЗПРИТУЛЬНА ЗЕМЛЯ Дали перцю! Якби хто-набудь з науковців надумав писати дисертацію про те, як не треба господарювати, багатющий матеріал він міг би знайти в експериментальному господарстві «Комуніст» Українського науково-дослідного інституту кормів. Директор цього інституту Чорний М. X. практикував у своїй діяльності широкий асортимент зловживань і порушень. І про його отакий зовсім не передовий досвід розповідалося у фейлетоні «Ма-тер’альчик для дисертації» («Перець» № 15). На цей виступ редакцій одержала відповіді з Вінницького обкому та Вінницького райкому Компартії України про те, що факти, вказані у фейлетоні, дійсно мали місце. За допущені грубі порушення члену КПРС Чорному М. X. оголошено сувору Догану з занесенням до облікової картки. З роботи його звільнено. Партійні стягнення накладено також і на денних головних спеціалістів цього господарства. А головного бухгалтера Гудим-чука Г. Г. та головного економіста Рару В. І. з роботи звільнено. Окрім того, обласний комітет народного контролю на часткове відшкодування завданих збитків зробив ма Чорного, Гуднмчука і Рару грошові нарахування в розмірі тримісячних окладів. Звичайно, Муха твар дурна. Та хай і тим подякує вона, Хто, не шкодуючи єлею. Слона робив із неї. Казала Муха Павукові: Тенета маєш ти чудові, Але тепер мені Вони вже не страшні. Я стала сильна і міцна: Зробили з мене вже Слона!.. Так Муха довго вихвалялась, Поки в тенета не попалась. Міцні вони, їх Мусі не порвати, І довелось, сердешній, там конати... «Земля найважливіше багатство радянського суспільства Науково обгрунтоване, раціональне використання всіх земель, охорона їх і всемірне підвищення родючості грунтів є загальнонародним завданням». З «Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік». Дехто, прочитавши заголовок, мабуть, здивується: «Ти ба, і вигадають таке: безпритульна зем-ляі Безпритульною може бути людина, тварина, а земля...». На жаль, шановні читачі, є вона, така земля. Ми бачили її на власні очі, навіть мацали, розтирали в пучках. Бачили на Вінниччині, Житомирщині. Черкащині, на Київщині та в інших областях. Звідки вона береться! Пояснимо. її завозять разом із буряками на цукроварні. Завозять прилиплою до коренів. Знову ж таки, хтось може скептично закинути: «Та скільки там тієї землі, чи варто про це антимонію розводити!». Варто, шановні читачі, та ще й як варто! Хоч би тому, що земельні ресурси у нашій республіці з кожним роком зменшуються за рахунок відведення ділянок під промислове й житлове будівництво, а також внаслідок руйнівної дії ерозійних процесів. Оскільки ж вони зменшуються, то треба землю не збіднювати, а навпаки збагачувати, підвищувати її родючість. А що ж ми бачимо! Земля, яка завозиться на цукроварні, це не просто земля, а, як її називають у народі, «вершки», тобто верхній, найро-дючіший шар грунту, що формувався тисячоліттями. І завозиться він не пригорщами, не центнерами і навіть не тоннами. Поміркуйте самі. У селі Денихівці Тетїїеського району на Київщині є цукровий завод імені Шевченка. Так от, той завод щороку переробляв 150 тисяч тонн буряків. Разом із буряками з поля доставляється приблизно десять відсотків грунтових «вершків». А всього в республіці діючих цукроварень 189, і є (поміж них чимало куди потужніших від Деннхівської. Тепер, шановні читачі, візьміть папір та олівець і прикиньте, скільки тої дорогоцінної землі безповоротно вибирається з поля. Дивуєтесь, чого безповоротно! І ми попервах дивувалися. Навіть потилиці від подиву чухали. А відтак звернулися до Міністерства сільського господарства УРСР, поспитали в товаришів: що ж то воно робиться! А товариші дивляться на нас і теж потилиці чухають Одне слово, конкретної відповіді ми так і не отримали. Тільки й дізналися, що в Міністерстві вже багато років мізкують, як зарадити цій біді. Та поки вони там думають-мізкують, поки чухають потилиці, на місцях творяться не надто…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"