Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1979 №11 Сторінка 3

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1979 / № 11 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1979 №11 Сторінка 3. Якби діткам із Северинівського садка-ясел, що у Ямпільському районі, розповіли, як вони різноманітно та калорійно харчуються, вони (на що уже діти народ легковірний!) не повірили 6 власним вухам. Що ви їли сьогодні в обід? запитали їх якось ревізори з Вінниці. Ма-ка-ло-они! дружно і радісно загула дітлашня, втішена увагою незнайомих дядь. А вчора? Ма-ка-ло-они! А... Ну, як же, дітки, захвилювалася присутня при цій розмові завгосп-комірник садка-ясел Антоніна Яківна Кавун, ви пригадайте добре. А м’ясце? А ясчка? А свіжі огірочки? Ай-я-яй! Забули, еге ж? Ні-і! весело засміялися дітки, думаючи, що тьотя Тоня жартує з ними. Довелося зацікавитися глибше цим заплутаним питанням. Хоча, сказати по правді, нічого такого особливо складного в цій історії не було. Все було ясно, як божий день: Антоніна Яківна крала. Крала, правда, не продукти, а гроші, які на них відпускалися. Робилося це ось яким чином. Час від часу А. Я Кавун приходила до сільського продовольчого магазину, і завмаг Марія Іванівна Ткачук виписувала їй липові документи, що буцімто вона відпустила їй для дитячого садка певну кількість м'яса, яєць, картоплі, цибулі, свіжих огірків, капусти, черешень, яблук, груш і т. д., і т. п. Завгосп на тих документах розписувалася і преспокійно поверталася собі в дитсадочок, де куховарка Раїса Степанівна Басиста заходжувалася готувати з неіснуючих продуктів неіснуючі делікатеси, а дітки, самі про цс не відаючи, гарненько усі ті делікатеси вминали, аж лящало за вухами... Насправді ж Антоніна Яківна, як було уже мовлено, одержувала від завмага не продукти, а гроші. Ті гроші, які дитсадок перераховував магазинові для закупівлі продуктів. Одержувала, звичайно, не для того, щоб повернути назад у дитсадок, або ще, чого доброго, пороздавати їх діткам, у порядку компенсації за нез’їдені стра- ви. Твердо знаючи про те, що давати гроші дітям непедагогічно, Антоніна Яківна вважала за краще залишати їх собі. Після ревізії кілька тисяч одержаних таким чудернацьким способом карбованців довелося повернути державі. А за рішенням сільвиконкому та райвиконкому й розпрощатися з нагрітим місцем. Діло було вже запахло й судом... Проте, як пишуть у пригодницьких романах, допомога надійшла несподівано. і надійшла вона не від кого іншого, як від... того ж таки суду. А конкретніше, від нарсудді сусіднього Могилів-Подільського району Мико ли Івановича Ісикова. ін, не вдаючись у деталі, виніс рішення поновити свою давню знайому на попередній посаді, а із завідуючої дитсадком стягнути гроші за три місяці її «вимушеного про гулу». Правда, профспілкова організація виявилась на висоті і знову кишнула з роботи злодійку-комір- ницю. Але тут їй на допомогу кинувся ще один добрий знайомий слідчий Ямпільської прокуратури Микола Михайлович Сухар. Скажи, Тоню, правда ж, ти грошей тих не привласнювала? співчутливо запитав він у неї. Пра-а-авда! ображено схлипуючи, підтвердила Антоніна Яківна. Не плач, не плач... Ти розподіляла ті гроші між дітками, щоб вони самі собі купували м’ясце, картопельку, цибульку, черешеньки і все, що їм треба. Еге ж? Еге-е ж! полегшено зітхнула Антоніна Яківна, втерши сльози. Ну, от і добренько, і собі перевів подих слідчий. Так і запишемо. І забудемо про всі ці неприємності. Але неприємності все ще тривали. Прокурор області Г. С. Тарнавський відмінив рішення слідчого про невинність А. Я. Кавун як безглузде і передав справу слідчому Могилів-Подільської прокуратури Аркадію Вікторовичу Новикову. Ось тут-то вже, здавалося, істина заторжествує. Проте, як не дивно, заторжествувала не…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"