Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1979 №21 Сторінка 2

(Усмішки, Телеграфне Агентство Перця)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1979 / № 21 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1979 №21 Сторінка 2 - Усмішки, Телеграфне Агентство Перця. П( ГЄ« ІІєІ. КОМЕНТАР ПІСЛЯ ПОДІЇ Без слів. З «Друже Перче) Я, житель міста Олександрії, що на Кіровоградщині, запрошую тебе завітати до нашого ресторану «Інгулець». Тут ти побачиш багато цікавого...». (З листа до редакції В. X.). Це чудово, товариші, що ми в житті не байдужі спостерігачі й не холодні, розсудливі споживачі, для яких головне особистий комфорт і щільно набитий дарами ланів та ферм живіт. Ні, всім нашим устроям, нашим радянським способом життя ми виховані колективістами, людьми, котрі глибоко усвідомили найгуманнішу з істин: Інтереси суспільства це, водночас, Інтереси кожного, а інтереси кожного це інтереси суспільства. Ось чому нам органічно притаманні активна життєва позиція, принциповість, непримиренність до недоліків, тобто все те, з чого й формується громадянська зрілість людини. Із такими от думками розкрили ми в редакції конверт з олександрійським штемпелем і стали читати лист громадянина В. X. про його спілкування з працівниками тутешнього ресторану «Інгулець». І чим більше заглиблювалися у зміст гнівного послання В. X., тим швидше покидали нас високі думки, а натомість з’являлося почуття... як би його точніше описати ну, начебто громадянин В. X. висадив нас на безлюдному острові і, помахавши на прощання хусточкою, дременув білосніжним лайнером до далеких берегів, гукнувши наостанок: «Бажаю щасливої боротьби Із стихісюї-я. Ось судіть самі. Ресторан працює погано. Меню не змінюється вже кілька років. У вечірні години порції меншають порівняно з обіднім часом удвічі. Відвідувачам нав'язують горілку щоб був виторг. А копи 8. X. вирішив відзначити тут свій день народження, обслужили його погано, дали те, чого він не хотів брати, до того ж посадили у найнезручиішому місці коло дверей (бо столики, розташовані з цього боку, обслуговує сестра завідуючої виробництвом). При цьому він сам чув, як офіціантки говорили між собою: «Бач, як вигідне замовлення, так Наташа (вочевидь, зав. виробництвом) віддає його сестрі, а як без горілки так ми, дурепи, обслуговуємо Нічого дивного: вона ж не виб’є талонів і віддасть сестрі гроші...» І що ж, ви думаєте, вчинив наш В. X., зіткнувшись із такими неподобствамиї Гостро і принципово висловив усе, що думає, завідуючій виробництвом, директорові) Зробив безкомпромісний запис у книзі відгуків! Проінформував керівників олександрійськото комбінату громадського харчування! Де тамі Ссь що він пише: «Я змовчав.. Я не захотів псувати настрою собі і вирішив написати тобі, Перче. А ти спробуй побувати в ресторані «Інгулець», може, тобі пощастить». І нарешті: «Ще в мене до тебе прохання: не називай мого прізвища, бо я обідаю в цьому ресторані майже щодня і не хочу, щоб иа мене косилися всі працівники ресторану. З привітом!». За привіт дякуємо. Дякуємо н за лист, позаяк викладені в ньому факти справді обурливі, і ми постараємося якось переконати товаришів, від- повідальних за роботу цього ресторану й інших «точок» громадського харчування в місті й районі, що слід серйозно контролювати їх роботу. Але ж, шановний В. Х.І Як усе-таки назвати вашу позицію! Де ж ваша громадянська зрілість, мужність, принциповість! Де, зрештою, ваша гордість і почуття впасиоі гідності! Особливо коли порівняти ваше небажання «псувати собі настрій» з активним, наступальним духом, властивим більшості наших людей у їх ставленні до негативних явищ. Зрештою, давно відомо: якщо кожен із нас кожен! не буде нетерпимим до всіляких порушень і зловживань, не виступатиме проти них, як мовиться, з відкритим забралом, рішуче і послідовно, то годі сподіватися на усунення цих порушень при допомозі якогось «дяді». Ми господарі у своєму великому суспільному домі, отож чистоту і порядок мусимо підтримувати передусім самі, гуртом даючи по руках тим, хто пробує смітити в ньому. Просигналізувати ж про недоліки й сховатися подалі, залишитися, так би мовити, інкогніто, щоб спокійно обідати там, де тобі щойно наплювали в очі, це та ж аморальність, та ж безпринципність, це означає хочете чи не хочете потурати порушникам норм нашого життя. Як потурає ще один борець за справедливість громадянин О. І. з Дніпропетровщини. Повідомляючи про те, що солідний облесний трест уже після закінчення кварталу збільшує передовому радгоспові план за цей же квартал щоб таким чином покрити невиконання плану іншими господарствами, О. І. заклопотано додає: «А моє прохання до вас не зазначати мого прізвища й не називати радгоспу та міста...». Як потурає громадянин І. Г. з Житомирської області, котрий, відрекомендувавшись активістом органів народного контролю, перелічує факти недобросовісної роботи та порушень, що мають місце в одному з райкомуигоспів, і доручає редакції розібратися з цими фактами й навести належний порядок, водночас настійно радячи його самого ні в якому разі у цю справу не вплутувати. Хоча значна частина листа житомирського дописувача присвячена питанню ремонту саме його квартири. От вам і активіст! Отже, на думку цих оригінально мислячих громадян, хай хтось інший добивається, хай хтось інший витрачає свою вольову та розумову енергію, нехай інший захищає інтереси їх самих та суспільства, а еони в цей час, опустивши забрало своєї громадянської совісті, стоятимуть десь подалі в кущах і, крадькома визираючи з них, тихесенько хихотітимуть і радісно потиратимуть руки, твердо знаючи, що спокійний обід їм забезпечено... Ні, шановні громадяни, так діла не буде! Сторонні…
 Усмішки  Телеграфне Агентство Перця

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"