Журнал Перець

ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1979 №07 Сторінка 8

(Народні усмішки, Сатиричні мініатюри, Гуморески)

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1979 / № 07 / Сторінка № 8

Журнал Перець 1979 №07 Сторінка 8 - Народні усмішки, Сатиричні мініатюри, Гуморески. Ем V Гі г 7 Щиро кажучи, шкода мені цю історію використовувати для фейлетону. Добрий автор, звичайно, створив би на її основі карколомну детективну повість: стільки в ній таємничих моментів, несподіваних поворотів сюжету! Але, подумав собі: поки її розглянуть у видавництві, поки прочитають рецензенти, відредагують редактори, вичитають коректори, одне слово, поки детектив побачить білий світ, то останні кінці нашої бувальщини, котрі вже й зараз важко віднайти, тоді зовсім годі буде розшукати. Тому, поки не пізно, спробую розповісти цю історію просто так, своїми словами. Прийшов, значить, на львівську базу «Укроптгосп-торгу» ревізор КРУ, почав, як у них ведеться, гортати бухгалтерські документи. І мимохідь з'ясував, що Хіба ж усе запам'ятаєш? знизала плечима старший (на правах головного) бухгалтер бази Валентина Василівна Басанець. Шукайте в документах! «Може, на складі пам'ятають?» подумав собі ревізор та й почимчикував туди. Та щоб усе пам'ятати, знаєте, яку голову слід мати! засміявся на повні груди завідуючий складом Богдан Данилович Бервецький. Знаю лише, що за моїм складом та фарба вже давно не рахується. То, можливо, глянете в карточки складського обліку й згадаєте? запропонував ревізор. З великим моїм задоволенням глянув би, але карточок нема, буквально перед вашим приходом знищив їх. Але ж їх треба зберігати три роки! Знаю, що треба. Але про всяк випадок знищив. Я ж паперової макулатури не збираю, відбувся дотепом Богдан Данилович. Ревізор повернувся до бухгалтерії, де, як виявилося, теж про всяк випадок було знищено первісні документи саме на цю партію фарби. І тут заступниця старшої (на правах головної) бухгалтерки Марга-рита Миколаївна Медвідь ляснула себе по чолу: Йой, люди! Згадала! Справді, списала ту фарбу ж її повернули на І база, поміж великого розмаїття товарів, одержала, зокрема, понад дванадцять тонн дефіцитної водоемульсійної та нітроемалевої фарби. Чи тому, емульсійної та нітроемалевої фарби. Чи тому, що та фарба надто дефіцитна, чи просто з такої собі професійної цікавості, але закортіло ревізорові дізнатися, куди тую фарбу з бази відпустили. Запитав бухгалтерів. в НЕЗАМІННИЙ ГУМОРЕСКА » З ф Ші ЗАЙВА з підзвіту Бервецького, бо ми Дрогобицький завод побутової хімії. Ревізор здивувався: навіщо фарбу, одержану з дніпропетровського заводу, «повертати» дрогобицькому? Але, подумав собі, справа зв'язана з хімією, і тут мало чого нахімічити можуть. І поїхав до Дрогобича. А там, на заводі, зеленого поняття про ту фарбу не мають. Повернувся тоді у бухгалтерію бази та у відчаї заволав: Люди добрі! Де ж, врешті-решт, лася?! рарба поді- в У будинку відпочинку «Світанок» новина: Єгор подав заяву на розрахунок! Зранку між працівниками будинку відпочинку тільки й розмов: Чули? Чув... Та не може бути! їй-богуі Кажуть, не спрацювався з новим начальством. Піде Пальцун попомучиться директор!.. А у кабінеті директора будинку відпочинку Федора Федоровича Головні заступник по господарській частині Гаврило Прокопович невдово-лено хитає головою: Поспішили ви, Федоре Федоровичу, із заявою Пальцуна. їй-богу, поспішили. Розрахується мось на бобах. Я ж вас попереджав: Пальцун людина гонориста і принци- I не терпить щонайменших зауважень. А ви йому привселюдно мо- Іванович Пальцун а ми лиши- пова... БАЧ, НА ЩО НАДІЮТЬСЯ!.. А Валентина Василівна та Маргарита Миколаївна на те посміхаються* Хто може знати?! Ви ревізор, ви й шукайте! Але ж ви документи знищили! - --------- й що?! Ось тут ревізор недвозначно натякнув, що фарбу на чотирнадцять тисяч карбованців просто, вибачайте на слові, вкрали. І ці свої враження виклав у цілком аргументованому акті. Та поки він писав акта, раптом... (у цій історії, я ж попереджав, було чимало тих «раптом») на базу надходять чотири поштові перекази на десять тисяч карбованців. З письмовим поясненням: це мовляв, за фарбу, котра зникла. І зворотна адреса: Дрогобицький завод побутової хімії. Але заводчани знову пояснили, що переказувати базі гроші їм не було за що, та й взагалі у них із базою усі розрахунки йдуть безготівково, через банк. Тоді всім стало ясно, що це самі крадії вирішили анонімно відшкодувати частину вартості Можливо, й знищили ненароком... рарби. «* і -А ' » у - - рарбу поцупили. Після чого керуючий кон-який з спробу ві, директор наказ змінив: наділив Бервецького Б. суворою доганою та звільнив... ням. А Бервецький Б. Д. ля такого гонорового звільнення був прийнятий на роботу у госпрозрахунковий магазин львівського тресту «Облжитлопостачторг». І вже не якимось там завідуючим складом, а начальником торговельного відділу. Згодом, щоправда, прокурор міста, розібравшись І за власним бажан-буквально через день піс- ПРО БРАТІВ НАШИХ МЕНШИХ Мал. В. ГОРБАЧОВА глибше, опротестував наказ директора бази, й Бервецького нарешті звільнили як такого, що не викликає довір'я. Але чи вплинуло це якоюсь мірою службове просування Бервецького Б. Д., зати. Гадаю, однак, що навряд. Бо ж не вплинув і на про- на важко скало- дальше дібний неприємний запис у трудовій книжці на просування по службі його старших колег із бухгалтерії. Так, В. В. Басанець, яка, пригадуєте, працювала старшим (на правах головного) бухгалтером на базі, майже відразу після звільнення була прийнята на ’г. ПИЦ АЙКНІМ у І І 1 посаду вже головного бухгалтера обласного аптеко-управління, а її заступниця М. М. Медвідь так само невдовзі старшим бухгалтером госпрозрахунково- го магазину № 4 «Головпостачторгу». Тобто, фіксуємо, ота фарба, що так таємниче щезла, аж ніяк не забруднила послужних списків усіх трьох, так чи інак причетних до її зникнення. Навіть, в усіх як бачите, навпаки. Стривайте, нагадає, либонь, уважний читач, разом із Л. В. Грибовським взяли до уваги, але ж ми разом із Л. В. І рибовським взяли до уваги, що матеріали про фарбу передано слідчим органам. і органи по- Так, справді було передано. Але слідчі просили проведення докладної ревізії і, зокрема, відмовлення знищених документів. Між іншим, і гімнастики. КОГО БОЯТИСЯ! Пролунав дзвінок у передпокої, і Петро пішов відчиняти. На порозі стояв сусід. А чого це ти, Петре, не питаєш, хто до тебе йде? А раптом злодій? - Ми Рейса водимо на уроки художньої А я свою Джильду навчаю співам. Ну й що, махнув рукою Коли моя жінка вдома, то мені вже більше боятися Надіслав Георгій ЯКОВЕНКО. м Суми. господар. нікого. раль читати... До речі, ваш мен Петрович мову жав!., відвозив. А я не збираюсь нікого возити! відрізав Головня. Не можна так, Федоре Федоро-як Пальцун, у кожному будинку відпочинку на вагу золота, моя душа будемо ми лікті кусати. Тим паче, зима не за горами... Киньте панікувати! Ой, згадаєте, Федоре Федоровичу, мої слова! Ви молодий керівник, і вам тись з проблемою: де знайти гара? нув... Звичайно, він спалах-попередник…

Народні усмішки Сатиричні мініатюри Гуморески

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

Copyright © 1922-2024 "Перець"