Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1980 №19 Сторінка 3

Журнал Перець 1980 №19 Сторінка 3. М ВУЛИЦІ, Спочатку дивувало. Потім обурювало. Згодом трясло. Тепер не дивує. Не обурює. Звик. Але трясе. І добре трясе. Особливо тоді, коли ото їдеш автомашиною деякими вулицями деяких наших пре-чудесних сіл. Це без іронії. Бо села у нас і справді «куди тому Едему». Це якщо здалеку. А якщо зблизька стає моторошно. Перед вами калюжі. Зелені. Запліснявілі. У жабуринні. І це навіть у липнев дні. І ото, коли наближаєшся до того «Едему», тебе починає трясти. В прямому і переносному розумінні. Трясе, як переїжджаєш калюжу. Трясе, як загрузнеш у ній. Трясе, як водій вам раптом каже: А далі пішки. Попід парканом. Тільки за нижню лату тримайтесь: верхня відірвана. Дивіться, не шубовсніть у воду Бо торік тут «Бєларусь» утопився... Поволеньки, попід тином, форсуєтесь до сільради і, ще не зовсім втративши почуття гумору, ІАЛМЖІ. вітаєтесь: Здрастуйте вам! І вам здрастуйте! відповідає голова. їхати в таке село, досвід перейняти? Будь ласка, й адреса вам: с. Гребінки Васильківського району на Київщині. І такі Гребінки не одні. розсипи зерна. Скільки івчанські калюжі поглинули того зерна, навіть колишній голова сільради П. І. Мамощук сказати не може. Як не може дати точних даних про це і нинішній голова Дзвониської сільради (Тиврівський район) Петро Володимирович Ткачук. Дорога на тік у селі Дзвонисі це пекельна дорога. Трактори та автомобілі, бува, розламуються навпіл. А скільки тут «замішано» хліба! Скільки обірвано тросів, кабелю (під землею), потрощено меблів під час перевезення, скільки перенесено попід тином тонн вугілля, кубометрів дров (автомашиною не доїдеш)... Може, кращі калюжі у Вінницькому районі? Може, мілкіші? Все ж ближче до обласного центру. Еге ж! У Ведмежому Вушку (одразу при в’їзді в село) по вулиці Садовій не калюжа ставок для свійської птиці Не кожний трактор сюдою проїде. Кажуть частенько неподалік проїжджає голова Вінницького райвиконкому т. Іщенко, але його засліплює. Засліплює дзеркальна поверхня Давно головуєте? цікавитесь. Уже й пора гнати, посміхається. Теж, видно, з почуттям гумору. А скажіть, будьте ласкаві, ви ж маєте досвід, А візьміть, для прикладу, моє село Іванів Ка-линівського району Вінницької області. Гарне село. Чудесне село. З одного боку ліс, з другого річка Південний Буг, із третього річка Сни- плеса. Невже калюжу за ставок приймає? і ото їдеш отакими селами, дивишся і думаєш: «Ну, чого воно так? Добробут же зростає, техні- ки збільшується, деякі села уже борються за звання сіл високої культури, а в окремих районах (і не тільки Вінниччини, а й Одещини, Сумщини, Кіровоградщини, Черкащини і т. д.) є ще немало чого воно так: село ваше, як писанка, і сади і ставки, а вулиці... вода, з четвертого річка Байківська, а там стави. А поза ставами поля. А в селі голови. Голови сільрад. Голови колгоспів. Міняються, як карти в колоді. Без змін самі лише вулиці: як були невпо-рядкованими, так і залишилися. А в Іванові ж кар'єр. А біля того кар'єру уже цілісінькі терикони «верхняка» (верхняк горішній…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"