ГУМОР І САТИРА

Перець 1980 №05 Сторінка 10

/ Перець /Журнал перець / Рік 1980 / № 05 / Сторінка № 10

Перець 1980 №05 Сторінка 10. Мал. В. ЗЕЛІНСЬКОГО Ми ирішили своє есілля відгуляти в поїзді. У селі Мар’Твці на Дніпропетров- щині в принципі живуть сміливі лю ди. Вони майже нічого не бояться. Кажу «майже», бо все-таки є однень-ка штуковина, якої вони страхаються. Тому, лягаючи спати, старі люди хрестяться, молоді висловлюють не вельми приємні побажання на адресу голови колгоспу «Росія» Миколи Івановича Пустового, а надто практичні й передбачливі кладуть біля ліжка протигази... А бояться мар'ївчани річечки, яка біжить через їхнє село. Ще шість І ХТ0 НЕ БОТТЬСЯ років тому річечка була як річечка. Текла вона балкою з мальовничого ставка, що звався Вишневецьким. Люди з довколишніх сіл приїздили відпочивати на його квітучих берегах, покупатися в кришталево-чистих водах. Риби у ставку, подейкують, стільки водилося, що навіть начальство з райцентру із Синельнико-вого, приїжджало повудити. А в річечці раки були. Сила-силенна. Кажуть, ніби жінки влітку прати боялися за литки клешнями хапали. Тепер нема ні риби у ставку, ні раків у річечці. Та й ставка, до речі, немає. Замість нього смердюча зелено-чорна плазма, до якої навіть жаби бояться наблизитися, комар не насмілиться підлетіти. Зате є в колгоспі «Росія» свиновідгодівельний комплекс на 8000 голів. І то, звичайно, добре. Бо комплекс річ потрібна. Витратили на його будівництво один мільйон 540 тисяч кар бованців. Проектував Дніпропетровський інститут «Укрколгосппроект», а споруджував Синельнмківський міжколгоспбуд. Красивим спорудив. Парканчик довкола блакитний, доріжки бетоновані, службові будинки та ферми в біло-голубе пофарбовані, на стінах розвішані актуальні гас- А трохи далі, за фермами, бовваніє ледь помітна напівзруйнована споруда з цегли. За парадним лиском пофарбованих будинків та гасел на неї мало хто звертає увагу... Отут би й хотілося, шановні читачі, зробити відступ у розповіді. Тільки, на жаль, не ліричний. Часом, у гонитві за ефектами, за планами ми забуваємо про «дрібниці», які потім вилазять боком. Наприклад, хіба припустимо таке: споруджують багатоповерховий будинок-красень з балконами, лоджіями і т. д., і раптом забувають (пардон!) про туалет? Певна річ, жодна комісія як би на неї не «тиснули», які 6 могоричі їй не підсовували такого будинку не прийме. Номер, як кажуть, «не пройде». А от коли це стосується тваринницьких комплексів проходить! Пройшов і в колгоспі «Росія». Споруда, про яку йдеться і яка в документах значиться насосною станцією, і є першопричиною зсіх бід та неприємностей. З 1974 року, відколи почав діяти комплекс, не працювала вона жодного дня. Працювала десь хвилин п'ятнадцять чи двадцять. По- тім щось загуло, тріснуло, задиміло і капець! Відтоді очисні споруди свинокомплексу не функціонують. На поля фільтрації не було подано жодного кілограма відходів. Невідомо вже, хто й порадив керівникам колгоспу чи районне керівництво, чи самі додумалися, але махнули вони рукою на зіпсовану насосну станцію, на підземну каналізацію, на поля фільтрації, викладені бетонованими плитами, звеліли прорити канаву і пустили нечистоти з рерм прямісінько в прозоро чисті води Вишневецького ставка. Ставок, як у таких випадках кажуть, тільки кавкнув, і, певна річ, кавкнуло все живе у ньому. Але ж смердюча рідина тече й тече, вже перевалює через греблю! І тут знайшли вихід. Кажуть, ляснув себе по лобі голова колгоспу Пустовий і скрикнув: «Еврика!». Внаслідок цього викрику й виросла в балці ще одна гребелька. Затим подібним же макаром було звар-ганено ще дві саморобні гребельки. Усі «ставки»…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"