ГУМОР І САТИРА

Перець 1980 №05 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1980 / № 05 / Сторінка № 5

Перець 1980 №05 Сторінка 5. ЮНИЙ ТАЛАНТ КМІТЛИВІ ЮННАТИ ПОВЕРНІТЬ МЕНІ ПОСМІШКУ! На нашій виставці почав працювати дитячий гурток «Поспіваємо, пограємо». Бажаючих записатися до нього виявилося надто багато. Томи керівники гуртка вирішили провести конкурс. Серед переможців конкурсу відзначився Василько Незатуливухо. Він зіграв на дитячій гармошці мелодію, яка дуже віддалено, але все ж таки скидалася на популярну «Хай завжди буде сонце». Річ у тім, що на цій гармошці, яку випустила Житомирська фабрика муз-інстру ментів, щось зіграти просто неможливо, оскільки клавіші западають, міхова камера пропускає повітря. Як тобі це вдалося? поцікавилися потім у юного таланта. А я губами підігравав, відповів хлопчик. 9І1 ДИТЯЧИЙ '77? о куточок Тульчинський завод, що на Вінниччині, зробив оригінальний подарунок нашим юннатам. Він подарував їм 840 поливальниць Подарував, бо інспекція по якості ті поливальниці забракувала: вони погано пофарбовані, деформовані та ще й з вм ятинами. Спершу юннати розгубилися, не знали, як тими поливальницями користуватися: за ручку береш відривається. Коли якось призвичаїлися, виявилася інша халепа поки донесеш воду до рослин, уся вода витече крізь дірки у дні. Знайшли-таки вихід: юннати ставлять поливальницю у відро, і тепер вода не виливається. НмнайіоіЄ міиммнц Шановний виставком. Часто нас, продавців, звинувачують у тому, що ми, мовляв, рідко посміхаємось. Я вирішила довести, що це наклеп на працівників прилавку. На моєму прикладі вчили інших. Гляньте, казали, на цю дівчину. Вона своєю посмішкою буквально обеззброює покупців. Навіть запеклий скаржник, дивлячись на неї, забуде про саме існування книги скарг. Так було доти, поки до нашого господарчого магазину не прибула партія посуду виробництва Городницького фарфорового заводу, що на Житомирщині. Розпакували ми коробки з тарілками, чекаємо на покупців. Підходить один. Мені тарілочку, просить. Я з чарівною посмішкою подаю йому. Обдивився він її з усіх боків і повертає: Якщо можна, іншу покажіть! Посміхаюся ще чарівніше, даю йому іншу. Знову обдивляється він з усіх боків. Ні, каже, і ця не підійде. Дайте іншу... Коли я вдесяте протягаю йому тарілку, відчуваю, що посмішка ось-ось щезне з мого обличчя. Тримаюся з усіх сил. Прошу, може ця вам підійде? Посмішка цього разу вийшла в мене вимучена. Скажіть, а чим вам не до вподоби ця тарілочка? питаю, коли знову він просить замінити. Бачите, показує, Справді, кажу, ти. Зараз іншу пошукаю. Усі коробки повідкривала, а покупець тільки одне повторює: «Іншу!». З підсобки посуд повиносили. Нові й нові коробки відкриваємо. Жодної вибрати не можемо: тс малюнки криві, то якісь подряпини, то фарба стерлася, то чорні крапельки, наче мухи по ній повзають, дно або угнуте, або вигнуте. Бідний покупець! Блідий зробився, піт з нього тече. І мені вже не до посмішок., Невже…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"