Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1981 №23 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1981 / № 23 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1981 №23 Сторінка 2. Мал. В. ЗЕЛІНСЬКОГО СЕКРЕТ ПОПУЛЯРНОСТІ До прилавка магазину «Електротовари» підійшов чоловік: Мені, будь ласка, сорок лампочок, сказав він. Продавщиця, аніскільки не здивувавшись, видала покупцеві товар. А мені тридцять, попросила жінка. Знову незворушна продавщиця поклала на прилавок три десятки лампочок. Десять, сказав юнак. Будь ласка, привітно посміхнулась продавщиця. А мені одну, мовив дідусь. Скільки? здивовано перепитала продавщиця. Одну лампочку, голосніше повторив дідусь. Я вас не розумію, сказала вона. У мене перегоріла одна лампочка, от я і прошу дати мені одну на шістдесят ват. Чуєте, звернулась продавщиця до колег, він просить одну лампочку! Продавці зареготали. А може, він щасливчик? висловив припущення хтось з покупців. Мій сусіда по двох лотерейних квитках два мотоцикли виграв. Так що буває, трапляється... У два мотоцикли я ще можу повірити, сказала продавщиця. А в те, що перша-ліпша лампочка виробництва львівського виробничого об'єднання «Іскра» може загорітися ніколи не повірю. За нашими підрахунками, з десяти лампочок цього об'єднання тільки одна буває якісною. А що то за вікно світиться? Там приймальна комісія засідає. «Що би ти сказав, Перче, якби дізнався, що я і мої колеги усього п'ять чоловік стали переможцями обласного конкурсу молодих журналістів, який провів минулого року Дніпропетровський обком ЛКСМУ?» З таким запитанням звернулася до мого довідкового бюро Таміла Чепе-лянська завідуюча відділом листів і робсількорів томаківської районної газети «Радянське життя». Спершу я подумав було, що запитання Т. Чепелянської суто риторичне, позаяк тут, як на мене, можна лише щиро порадуватися за молодих працівників преси Дніпропетровщини, які в нелегкому творчому змаганні добилися перемоги, і, палко привітавши їх, побажати нових успіхів і досягнень. А ще висловити упевненість, що вони себто переможці добре відпочили цьогорічного літа, оскільки за свої журналістські здобутки ще й були премійовані путівками до міжнародних молодіжних таборів відпочинку. Про це, до речі, ще 10 лютого 1 року сповістила широкому комсомольському загалові обласна газета «Прапор юності» в інформації «Почерк сучасний! Підсумки обласного конкурсу молодих журналістів». Цитую: «... жюрі знайшло за можливе визначити переможцями й нагородити грамотами.., а також пільговими путівками в міжнародні табори відпочинку відповідального секретаря редакції со-лонянської районної іазети «Вперед» Г. Петренка і кореспондента «Прапора юності» В. Хоменчук за роботи в жанрі нарису, кореспондента нікопольської районної газети «Південна зоря» В. Прийменко за статтю, кореспондента багатотиражної газети заводу імені Петровського С. Халабуду і завідуючу відділом листів і робсількорів томаківської райгазети «Радянське життя» Т. Чепелянську за кореспонденцію». Як кажуть у подібних випадках, добру справу зробив Дніпропетровський обком комсомолу. Точніше зробив би. Якби довів цю добру справу до кінця. Бо, пише далі у своєму листі Таміла Чепелянська, з невідомих причин обком ЛКСМУ нікому з нагороджених ніяких путівок не дав і, як виявилося, не збирається. «Але ж чо- 2 Ямтлака ШИЙТЕ НЛ ЗДОРОВ’Я кишенях. 34 таких пальт прибули на нашу виставку. Шановная ви ставком! Г. СУПРУНЕНКО Полтава. РОБОТА ДЛЯ М'ЯЗІВ ТОНІЗУЄ, І ЩЕ ЯК’ Деякі скептики якось недовірливо ставляться до тонізуючих властивостей популярного напою «Саяни». Мовляв, випиваєш навіть кілька пляшок і ніякої бадьорості не відчуваєш. Напій як напій. Хіба що спрагу вгамовує. Проте скепсис цих деяких куди б і подівся, якби вони натрапили на «Саяни» виробництва Світловодського хлібозаводу на Кіровоградшині. Один вигляд цього напою так тонізує, що людина навіть про спрагу забуває. Спершу вона просто дивується, бо в пляшці бачить звичайну воду, негазовану і незафарбовану. Потім її починає тіпати: бо в тій воді, крім усього іншого, плавають сміття і дохлі мухи. Наприклад, нашого читачаЄ. О. Силкіна з Кіровоградщини подібна пляшка «Саян» так тонізувала, що він надіслав її нам, на виставку. Лікарі нас переконують у життєвій необхідності фіззарядки. Популярні журнали друкують комплекси фізичних вправ. А ми, посилаючись на обмаль часу, вперто ігноруємо ці добрі поради. Проте ті, кому не байдуже наше здоров'я, не сидять, склавши руки. Вони роблять усе. щоб нас завантажити, щоб була робота для наших м’язів. Серед таких ентузіастів не останнє місце посідає Харківська парфюмер но-косметична фабрика. Зубна паста «М’ятна», яку тут продукують, має ту особливість, що з тюбика і грама не видавиш без великого фізичного напруження. Так щоранку, поєднуючи гігієну і тренування м’язів рук. людина загартовується і гармонійно удосконалюється. . Останнім часом з Віталієм Сидоровичем відбувались якісь дивні речі. Щоранку, збираючись на роботу, він дивився на себе в дзеркало, і волосся йому ставало дибки: все його обличчя було в подряпинах і темних плямах. Котів він не тримав, у домових не вірив, і тому походження цих подряпин і плям не…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"