Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1981 №07 Сторінка 4

Журнал Перець 1981 №07 Сторінка 4. (Монолог херсонського дармоїда) ЛЕБІДЬ, РАК, ЩУКА І НАУКА Стара байка иа новий лад Впряглися Лебідь, Рак і Щука Та й тягнуть воза хто куди. А віз ні з місця, звісна штука. Даремні їхні всі труди. А це недавно Рака й Щуку Послали, кажуть, «у науку». Сам Лебідь крилами змахнув і... легко воза потягнув, Умить на лад пішли діла. Люди совість зовсім утратили. Кажуть, що ми дармоїди. Мовляв, до роботи «ох!», а їсти за трьох; люди жито жать, а вони на печі лежать. Дехто навіть залякує: не працюватимете перевернутою ложкою їсти будете. Ха! Налякали... Тав цьому правди, як на жабі вовни. Бо ми все-таки їмо. І не перевернутою ложкою. То тільки йоги можуть скоцюрбитися і місяць голодувати... Ну, не працюємо, бува, місяць, два, рік... Так хіба це дармоїдство? І взагалі, хто таке слово придумав дармоїд? Тьху! Слухати противно. Бо неправильне слово. Може, я не так його розумію... Але скажіть, хто зараз даром їсть? Ніхто! Манна ж небесна ще не падає... Ну, от зустрів я учора свого знайомого Володимира Миколайовича Савченка. Він майже півроку відпочиває, а як по-вашому, байдики б’є. Питаю: «Снідав чи святим духом живеш?» «Аякже, відповідає, снідав. І вже навіть пляшку «Ли-манського» роздушив...» «А де ж гроші взяв?» «У сусіда позичив...» «А сусід?» «Заробив...» Тож виходить, на зароблені гроші чоловік випив. А на нього кажуть дармоїд. Що це? Наклеп! І даремно міліція вже двічі йому офіційні застереження робила. Бо не дармоїд він. Та у мене і язик не повертається, щоб так чоловіка обізвати. Або ще кажуть нероби ми. Це ж як розуміти: до обіду лежимо, а до вечора позіхаємо? А ви спробуй те попозіхати, коли зранку голова, як макітра, язик, як підошва, а у грудях після учорашнього пече-е-е... Дихати не хочеться. Треба гасити «пожар душі». А чим? Графин води вип’єш не гасне. Тільки шкварчить усе всередині, наче воду ллєш на розпечену сковороду. Шукаєш щось міцніше. А де його взяти? Треба крутитися. Так, наприклад, як Тамара Серафимівна Мусатова. Вона рік не працює, а вино п’є майже щодня. Бо не сидить склавши руки. Зустрічаю її недавно біля гастроному. Дивлюся, дві пляшки портвейну в авосьці. «Малувато, каже, взяла. Толя Соценко (це її чоловік, до речі, як по-вашому, теж дармоїд) побіг десь по гроші». Бачите, крутяться люди, мов білка в колесі, щоб на кілька пляшок вина нашкребти. А їх ще й неробами, дармоїдами обзивають. Де справедливість? А ще кажуть, що ми трудової книжки ніколи не бачили. Брехня! Он у Олександра Івановича Накурди їх аж дві. Але відпочиває чоловік, береже здоров’я. Бо коли ж працювати: навесні…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"