Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1982 №02 Сторінка 3

(Сатиричні мініатюри)
/ Журнал Перець /Архів / Рік 1982 / № 02 / Сторінка № 3
Журнал Перець 1982 №02 Сторінка 3 - Сатиричні мініатюри. НЕ ПОСТУКАЛА... ДИЛЕМА Так що ж робить! Грицько-сірома Вирішує дилему у скорботі: Ану дихни! він тільки й чує вдома. Ти б хоч не дихав, кажуть на роботі. БАТЬКИ І ІТИ Як не прикро, ніде правди діти Доведеться ось що визнать нам: Щоб на шию не сідали діти, Треба мати голову батькам. З корівником запарилися... Сором: Постукала у двері вже зима! Е, не постукала: дверей іще нема, Та й будуть, запевняю вас, не скоро... Петро КРАСЮК. Леонід ТКАЧЕНКО. Валерій ОЛЕВСЬКИИ. с. Висоцьк на Ровенщині. Отже, так, люди добрі. Скажу вам геть чисто всю правду, як ото на духу. Звуть мене якщо ви іще не знаєте Коваленком Павлом Панасовичем. А працював я до позаминулого року конкретно до 27 серпня 1980-го великою людиною: завідуючим складом ЯКИЙ САВА, ТАКА Й СЛАВА АТУ ЙОГО ! лісоматеріалів та металу Шполянської райсіль-госптехніки. Чому великою людиною? Невже вам треба ще пояснювати? Так ото за якихось півроку до того клятого 27 серпня лиха година принесла в нашу райсіль-госптехніку нового керуючого Онищенка Олександра Панасовича. Зверніть увагу, люди добрі: теж Панасовича. Я Павло Панасович, а він Олександр Панасович. Вловлюєте? Ні? Та це ж дуже просто: двоє Панасовичів якщо, звісно, виявляться, як ото кажуть, обоє рябоє і домовляться між собою, такі діла можуть робити, Що куди там! Але цей Панасович Онищенко жмикрутом виявився. І кінчилося наше з ним спілкування ревізією у мене в складі. Спершу силами райсіль-госптехніки, а потім узялося перетрушувати довірені мені товарно-матеріальні цінності контрольно-ревізійне управління облсільгосптехніки. Теж, скажу вам, капосні люди. Не кращі за Панасовича Олександра. Ну, й, кінець кінцем, таки знайшли, таки розкопали. Знайшли і розкопали на 9.956 карбованців 81 копійку нестачу і на 9.245 карбованців 5 копійок надлишки. І перше погано, а вже друге іще гірше... Ну й закрутилося... Отой жмикрут, отой наш керуючий, отой тезко так званий, отой Панасович Олександр не придумав нічого кращого, як звільнити мене з посади. І звільнив. Та не за власним, як міг би зробити, бажанням, а уявіть собі за статтею сорок першою трудового законодавства у зв'язку з втратою довір'я! Га?! Мене! Ще недавно велику людину! Ветерана складської справи! Справи, якій я присвятив двадцять років свого неспокійного життя!.. І щоб ото я подарував це тому Панасовичу Олександру?! Ні за які гроші! Помста і тільки вона, люди Д брі, здатна загоїти мої душевні рани. Не кажу вже про матеріальні…
 Сатиричні мініатюри

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"