ГУМОР І САТИРА

Перець 1982 №09 Сторінка 5

/ Перець /Журнал перець / Рік 1982 / № 09 / Сторінка № 5

Перець 1982 №09 Сторінка 5. НОВИНИ З ПИТАНЬ ТЯГАНИНИ Уже кілька років тривають, не вщухаючи, розмови про дефіцит паперу. А куди ж йому подітися, тому дефіциту, коли, приміром, лише на ремонт покрівлі над квартирокщкителя Бердичева Д. В. Люлька втрачено кілька кілограмів високоякісного паперу № 1, а скільки ще піде невідомо. У 1975 році громадянин Люлько одержав нову двокімнатну квартиру в будинку № 12 по вулиці Російській. ДЕФІЦИТНА РИСА Від інших вона відрізнялася тим, що, не виходячи надвір, а лише глянувши на стелю, можна було визначити, іде дощ чи погода без опадів. Улітку, коли припікало, стеля покривалася іще й плямами бітуму, що проникав крізь шви між перекриттями. П’ять років Д. В. Люлько листувався з місцевими, бердичівськими установами та організаціями, марно намагаючись привернути увагу до свого, м’яко кажучи, неприємного становища, а потім поскаржився Перцеві. Ми звернулися до Житомирського облвиконкому з проханням покінчити з цією тяганиною. У січні позаминулого року заступник голови облвиконкому Г. А. Готовчиць відповів, що громадянин Люлько не брехав. Справді, «під час будівництва будинку, в якому проживає заявник, було проведене неякісне покриття даху шифером (малий захід листів), а також допущене попадання бітуму в порожнечу перекриття... Для усунення вищеназваних недоліків в другому кварталі 1980 року буде зроблений ремонт покрівлі і випалювання бітуму з пустот перекриття». Не встигло іще й півріччя закінчитися, як від товариша Готовчиця надійшла нова радісна звістка: усе, що було обіцяно, зроблено. Ми вже хотіли, було, надрукувати відповідь заступника голови облвиконкому як зразок чуйного, уважного, сумлінного і т. д. ставлення до заяв і скарг трудящих, проте від громадянина Люлька прилетів черговий лист: дах, виявляється, як протікав, так і протікає, бітум, як проникав, так і проникає. Довелося знову потурбувати тов. Готовчиця. Рівно через місяць, уже в квітні минулого року, читаємо: «Повідомляємо, що під час будівництва будинку...» Щоб заощадити бодай піваркуша паперу, повністю відповідь не цитуватимемо, бо вона близнючка першої. Нове в ній те, що товариш Готовчиць запевнив: виконання робіт виконком узяв під свій контроль. А в кінці листопада новий лист від громадянина Люлька: ніхто й пальцем не ворухнув. Ми, звичайно, далекі від думки, що заступник голови облвиконкому повинен особисто займатися кожною покрівлею, на це у нього є підлеглі служби. Але прищепити почуття відповідальності керівникам тих служб його обов'язок. Бо коли і далі так триватиме, то ми не те що ніколи не покінчимо з дефіцитом паперу, а й забудемо, що таке справді діловий підхід до справи. В. БОНДАРЕНКО. Скаргофіл у нападі Вам приємно, коли на вас скаржаться? Мені особисто ні. У мене від скарг алергія. Усередині починає щось шкряботіти, ночами сняться кошмари і взагалі... Начальство теж починає косо дивитися. Воно, начальство, також мусить за мене перед кимось там червоніти і виправдуватись. А кому це потрібно?! Але скільки людей, стільки, знаєте, й уподобань. Трапляються оригінали з цілком несподіваними смаками. Я, наприклад, чув про одного дивака, який страшенно любить прокислі борщі. Свіжого йому й не показуй. То чого ж дивуватися, що знаходяться й такі люди, котрі страшенно люблять, щоб на них скаржились? Тм, бачте, солодко усвідомлювати, що від їхнього бажання чи небажання хтось або щось залежить. Захочу зроблю комусь послугу, а не захочу і пальцем не ворухну. Що-що? Будете скаржитись? Валяйте... Підозрюємо, що такі люди назвемо їх умовно скарголюбами, або, щоб звучало трохи науково-подібніше, скаргофілами (за асоціацією з бібліофілами тощо), підозрюємо, що ці люди без скарг просто жити не можуть. Скаржники їх хвилюють, як боксера поява суперника на рингу. Ану, мовляв, налітай, побачимо, хто кого! І треба віддати скаргофілам належне вони досить часто виходять у цьому двобої переможцями. Скаржник він що? Він пре напролом. А скаргофіл знаходить десятки варіантів, або, по-боксерсько-му, прийомів, щоб послати його у нокдаун. Ось вам, будь ласка, прийом номер один: обманний маневр. Кілька літ оббивали пороги відповідних інстанцій мешканці будинку №6 по вулиці Шепелєва в м. Горлівці і пересохлими від спраги устами благали: «Води!..» «Зробимо!» сказали їм у відповідних інстанціях ще в 1975 році і тут же забули про свою ' обіцянку. Мешканці звернулися вдруге, вдесяте. Нарешті поскаржилися до «Перця». І тоді, 17 квітня…

Бібліотека | Журнал перець | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Сатира

Copyright © 2021-2026 "Перець - гумор і сатира"