Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1982 №21 Сторінка 4

(Вінегрет із Перцем)
Журнал Перець 1982 №21 Сторінка 4 - Вінегрет із Перцем. Без слів. З невигаданого У свої шістнадцять я не був оригінальним. Як і більшість ровесників, мріяв про автомат і розвідку. Мої мрії в основному здійснились. У партизани мене прийняли, але автомата я не одержав з тієї простої причини, що їх на ту пору взагалі не було в загоні. Не зарахували мене і в розвідку. Писар, дід Сивуха, записав мене до другого * взводу, а взводний Федір Іванович Кетов призначив пішим зв'язківцем. Ходив і бігав я досить справно, але моєму командирові цього, видно, було замало. На другому чи на третьому місяці служби мене підвели до коняки і урочисто вручили вуздечку. Годі тобі в піших ходити, напучував командир. На коні тебе й вітер не здожене. Коняка видалась норовистою. Вона могла піти не в той бік, спинялась там, де треба було летіти, і мчала галопом саме там, де треба було спинитись. Але жарти жартами, а я таки почав серйозно задумуватись над тим, як би його позбутися пишного виїзду та перетворитися знову на пішого зв'язківця. Не було б щастя, та нещастя допомогло. В середині літа 1943 року наш загін потрапив у блокаду десь біля Петрикова. Перейшли ми на гриби і чорниці. Голод ще якось можна…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"