Перець
ГУМОР І САТИРА

Перець 1982 №22 Сторінка 4

(Гуморески, Вітаємо ювілярів)
Перець 1982 №22 Сторінка 4 - Гуморески, Вітаємо ювілярів. Куди, скажіть, подінешся від моди? Нікуди не подінешся. Вона галера, а ти раб натуральний. Не веслом, а гребеш кінця-краю не видно. Міні. Максі. Нейлони. Силони... Платформа. Танкетка. Шпилька. Пальці закриті. П'ятка відкрита. Остроги кавалерійські... ЖЕРТВА МОДИ ГУМОРЕСКА Гарнітур румунський, унітаз турецький, стільці долюдовикового періоду плюс старі віжки і витертий кобилячий підгузник пахнуть дьогтем у коридорі на стіні... Кошмар! А тепер ось собакоманія. Соба-чечки, собачки, собаки, собацюри... У цієї, дивись, на шворці жменя шерсті і очі, а за тією он теля суне мордяка як телевізор. Він же з'їсть за трьох вантажників... І моя туди ж: «Не можеш цуценя додому принести! Он діти ростуть, любов до природи виховувати треба...» Ха! «любов до природи...» Сусідка завела собі щось схоже на щура, тільки з лапатими вухами, ото і вся «любов». Хоч вішайся, а давай їй цуценя... Вже думав зловити у підворітні яке-небудь замурзане, коли сама принесла на оберемку. Ось, видихнула захекано-щасливо, вівчарку дістала. Взяла шістдесят карбованців на кофту, а тут, на щастя, воно трапилося. Ці собаки, кажуть, бувають розумніші від людей... Я аніскільки не сумнівався. І почалося у нашій квартирі собаче життя. Я маю на увазі не вівчарку, котра поки що пила молоко і цілими днями гралася з дітьми. Прибери отам за шафою., одержував я команди. Виведи собачку погуляти, та далеко від себе не відпускай... Заміни Рексику підстилку... ...Першою ознакою того, що Рекс подорослішав, стала наявність відсут ності моїх капців: пес пошматував їх на вермішель. їх і так давно пора було викинути на смітник, прокоментувала цю подію дружина. Подякуй Рексові, що матимеш нові... Я подякував йому добрячим штурханом, коли залишились наодинці, бо знаю, що легше дістати собаку, ніж гарні капці. Проте незабаром я розкаявся у своєму ганебному вчинкові, оскільки Рекс виявився справді розумним: він витягнув із калюжі дворічного сусідського Василька. З часом Рекс пішов далі. Викликаючи загальне жіноче захоплення, він носив з ринку господарчу сумку, вмів тримати на лапах мотки ниток, коли дружина перемотувала їх у клубки, квартиру можна було і не замикати... А що я тобі казала, не раз зухвало закидала моя. Ці вівчарки розумніші від деяких людей. Ще б пак! І все-таки... Все-таки мене підточував якийсь черв'ячок сумніву. Занадто розумний Рексів погляд часом аж дратував мене: того й дивись говорити почне. Це…


 Copyright © 2021-2025 "Перець - гумор і сатира"