Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1982 №22 Сторінка 2

(Друже Перче, Фрази)
Журнал Перець 1982 №22 Сторінка 2 - Друже Перче, Фрази. Мал. В. ГЛИВЕНКА Ми, працівники міліції, звикли мати справу зі скаргами. І кожну з них намагаємося оперативно Ми уважно читаємо твою пошту і нерідко дивуємося, коли хто-небудь скаржиться, що в їхніх квартирах немає води. Уявляємо собі, яке це благо! У кімнатах сухо, за комір не капає, стеля не обвалюється, меблі не псуються, паркет не жолобиться. А ось ми, мешканці квартири № 37 в будинку Лі 16 по вулиці Спартака, більше року просимо начальника житлово-експлуатаційного відділу Московського райвиконкому тов. Анисимова позбавити нас води Примовку про сімох няньок, які не догледіли дитя, ти, звичайно, чув. А ми хочемо тобі розповісти про двох няньок. 1 про наш чотириповерховий будинок, що на вулиці Бєлгородській № 6. Раніше він був відомчим і підпорядковувався пересувній механізованій колоні № 66 тресту «Поліссяводбуд». Потім пішли чутки, що його нібито перекинули під егіду Сарненсь-кого міськвиконкому. Поки здавали-передавали, будинок руйнувався-розвалювався. Після наших кількарічних ходінь по інстанціях та зливи скарг, якась із двох «няньок» пробувала робити ремонт; але то був не ремонт, а видимість ремонту, бо фактично нічого не полагоджено: дах як протікав, так і протікає, у під’їзді батареї полопались, то їх просто зняли й не поставили нових: у підвалах як висіла оголена електропроводка, так і висить, і туди зайти просто страшно; стіни в квартирах як були вологі, так і лишилися; каналізаційні труби як були попсовані, так і є... Ми знову пишемо-скаржимося то одній «няньці» (начальнику ПМК-66 О. М. Ведянину), то другій (голові міськвиконкому І. С. Кравчуку), а вони, знай, розглянути та задовольнити. Але в даному разі у ролі скаржників виступаємо ми. Скаржимося ми, Перче, на якість продукції Київського мотоциклетного заводу. У кінці березня цього року придбали ми мотоцикл МТ-10-36 для службового користування і почали на ньому їздити. Але, наїздивши 3 тисячі кілометрів (по асфальту, з обмеженням швидкості), виявили в цьому залізному коникові такий букет серйозних дефектів, що змушені були терміново повернути його на завод. Там його відремонтували. Відремонтували так, що іще через деякий час у мотоцикла геть полетів блок двигуна. Нам нічого не залишалось робити, як знов повернути його у Київ. (Було це 1 вересня). І ось тепер сидимо і з трепетом чекаємо: в якому стені вийде утретє зі стін рідного підприємства його невдале дитя? В. ТУПЧІЙ, лейтенант міліції, дільничний інспектор Ставищенського РВВС. Київська область. полагодити дах і підновити квартирну сантехніку і безрезультатно. Ні, вибачай, одного разу тов. Анисимов навіть письмово пообіцяв, що ремонт покрівлі і всього іншого буде зроблено в третьому кварталі 1982 року. Тільки користі. бачимо, з цієї «бомаги» ніякої: нею навіть щілину на даху не затулиш. Н. КУЗНЕЦОВА, Є. КАМИШОВА ветерани праці, В. КУЗНЕЦОВ інвалід праці. м. Харків кивають одна на одну, і дитина... Чи то пак наш будинок скоро взагалі, як кажуть, віддасть богові душу. Підкажи, Перче, будь ласка, цим «нянькам», щоб вони швидше порозумілися між собою, бо, їй-право, не знаємо вже, що робити!.. Не подумай, що на фотознімку, який ми пропонуємо твоїй увазі, наслідки необережного поводження з вогнем. Нехай не бентежать тебе чорні віконниці і відсутність дверей. Ні, це такий вигляд має вогнище культури села Кулешевого, що в Погребищенсько-му районі на Вінниччині. А з нього ти можеш зробити висновок, як палахкотить культурно-масова робота в цьому селі і які можливості для дозвілля у місцевих трудівників. МОЛОДЬ СЕЛА. Вінницька область. Мешканці будинку № 6 по вул. Бєлгородській. м. Сарни Ти, напевне ж, як і всі ми, дотримуєшся правил особистої гігієни, зокрема вмиваєшся, ну, і, звісно, витираєшся після того рушником. Судячи із твого зовнішнього вигляду, в тебе це виходить зовсім непогано. А от шахтарям нашого об'єднання доводиться сутужно. По виході з лави на поверхню й обов'язкового душу витертися, фактично нічим. Правда, для цього випадку передбачено рушничок, що його випускає Славутсь-ка швейна фабрика. Але що то за рушничок?! Такий він мініатюрно-іграшковий (майже вдвічі менший від за-мовлюваного нами), що годиться хіба що для «витирання» ляльок у дошкільному закладі... Якщо ж до цього додати, що фонди на рушники виділяються в штуках, то можеш собі уявити, як однією такою «штукою» обходитися шахтареві-бога-тиреві цілих півроку! Нам кажуть: «Обходьтеся тилі, що дають, бо такі норми». А ми відповідаємо: «Нормами витирайтеся ви, а нам дайте нормальні рушники!» Як ти гадаєш, Перче, хто з нас правий? А. БОЧУЛЯК та Е. ШУМИЛО. працівники управління матеріально-технічного постачання виробничого об’єднання «Укр-західвугілля». м. Червоноград Львівської області. ьа* юж т м Якщо ти коли-небудь у майбутньому навідаєшся в місто Шостку і надумаєш раптом перепочити на лавочці в тінистій алеї, не раджу тобі йти в парк культури і відпочинку імені Жданова. Ні, алей тут вистачає, не бракує і лавочок, але всі вони такі розбиті,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"