Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1983 №05 Сторінка 2

Журнал Перець 1983 №05 Сторінка 2. Мал. Ю. СЕВЕРИНА А пам'ятаєш, Петре, як шістдесят років тому ти мене вперше отутечки поцілував! Це було якраз Восьмого березня. То ти думаєш, що й жіноче свято почали відзначати з тих пір! Мал. Р. САХАЛТУЄВА Мал. М. ЩЕРБАКА А квіти я все-таки дістав. Вибач, серденько, але іншого букета не знайшов. »рне У працівників Бородянської автозаправної станції дні поділялися на чорні й білі. Білі це коли вони більш-менш спокійно працювали, відпускаючи водіям бензин, мастило, приймаючи з цистерни пальне і т. д. А чорні коли до них приїздив заправляти свої «Жигулів (звичайно, безплатно) директор Бородянської дослідно-експериментальної нафтобази В. І. Єфремов. Дивуєтесь, чого їм боятися того Єфремо-ва ого скільки директорів, керуючих та й більших начальників заправляють свої машини? Все це так, але Вячеслав Іванович Єфремов був не абстрактний керівник, а їхнє безпосереднє начальство. От він побачить біля бензоколонки пляму від мастила чи, не доведи господи, папірець або лушпиння від гарбузового насіння і начувайтеся, заправники: тут і лайки, і погрози дати догану чи й взагалі вигнати з роботи... Працівники АЗС сушили собі голову й ніяк не могли втямити, чого той Єфремов до них присікується? Думали-гадаяи, поки сам директор не вніс ясність. Дзвонить якось заправниці Гай-дило і, так би мовити, відкритим текстом запитує: Ніно Іванівно, гроші у вас є? Є-е-е, заїкаючись, відповіла заправниця високому начальству, п'ятнадцять карбованців з копійками. Начальство трохи подумало й сказало: Гаразд, копійок не треба, а п'ятнадцять несіть сюди. Ніна Іванівна рвонула з усіх ніг і прямо в кабінеті вручила директору гроші. Навіщо й з якої речі у неї взято їх, не питала, а з веселим настроєм повернулася на автозаправну, і не помилилася: тепер, приїжджаючи, Єфремов усіх лаяв, а її хвалив. А коли Ніна Іванівна ще тихцем сунула директору двічі по двадцять каербе, то він її не просто хвалив, а до небес уже підносив... Заправники люди метикуваті: негайно збагнули, в чому річ, і незабаром Єфремов уже не гримав на М. Ф. Давидова й О. X. Печенюка. Ті, правда, не бігали в кабінет, а прямо на території станції дали директору різними «порціями* перший півтори сотні, а другий сорок карбованців. А згодом до розряду кращих працівників була зарахована й заправниця С. М. Юрчен-ко вона вручила двісті карбованців. Заправниця Лідія Дмитрівна Негриєва за своєю натурою була жінка скромна й несмілива, тому й не наважувалася сама давати гроші: залучила до цього діла свого чоловіка інженера Бородянсь-кого відділення райсільгосптехніки Миколу Павловича Титенка, і той ловив Єфремова в різних місцях і тицяв йому асигнації п'ять разів по ЗО крб. Але Мал. А. АНДРЕЄВА Мал. В. МИЛЕЙКА (м. Ленінград) Мал. А. БОРДУНІСА Жде тебе завтра, красавчику, важка робота на кухні. Мал. А. ВАСИЛЕНКА О, татко прийшов! Мал. В. ШИРЯЄВА Зрозумійте мене як мужчина мужчину. Я обіцяв подарувати любій дівчині перемогу на свято. Спочатку хай Жучка покуштує. Єфремову цього виявилось мало, він ще й позичив у Титенка 500 карбованців, яких, між іншим, так і не повернув. Довго ходила в немилості заправниця Катерина Крилова, поки директор якось не побачив у неї в сумці пляшку коньяку. А що то у вас? поспитав. Коньяк, каже та, на іменини купила. От і добре, давайте його сюди. Пізніше Крилова для «закріплення» стосунків з начальством ще дала йому й тридцятку. Ось таким чином охопивши всіх працівників, Вячеслав Іванович подобрішав до них,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"