Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1983 №22 Сторінка 4

Журнал Перець 1983 №22 Сторінка 4. Мал. А. АРУТЮНЯНЦА Михайле Васильовичу, мені здається, будівельники трохи наплутали! Та нічого об'єкт ми все-таки приймемо, а будівельників зобов'яжемо ліквідувати недоробки. І На паркані садиби Миронова М. Г., який мешкає по вулиці Пастерівській в Черкасах, з якогось часу почали з'являтися повідомлення ось такого змісту: «Тут проживають озвірілі міщани моя дочка Феодосія, мій зять Михайло, і моя внучка Раїса Кириченко. Чотири роки вони знущаються наді мною, не говорять до мене, б'ють мене, хочуть, щоб я швидше помер, а мої гроші залишилися їм...». Непросто і нелегко 84-літньому Михайлу Максимовичу Бурмію ставити підписи під такою інформацією. Та що вдієш? Всі його спроби, спрямовані на мирне співіснування з рідною дочкою Феодосією та її домочадцями, гинуть марно. Остання надія у Бурмія, як мовиться, на гласність, на підтримку громадськості. З «БЛИСКАВКОЮ» ПРОТИ А були часи, коли старого Бурмія радо вітали у сім'ї Миронових, садовили на почесне місце, розпитували про здоров'я. Давненько це було. Ще коли Михайло Максимович проживав на селі, мав власну хату, сад, корову. Трохи не щотижня, навантажений дарами землі, а точніше плодами своєї праці, він навідував міських родичів. І ніхто з них ніколи не відмовлявся від щедрих подарунків, не виявляв невдоволення батьковою присутністю в їхній господі. З непідробним захопленням зустріли М. М. Бурмія спадкоємці й тоді, коли він усе своє майно, рухоме і нерухоме, збув з рук, а виручені гроші в сумі 5.500 крб. вручив дочці Феодосії та зятеві Михайлу. Дзвінкий метал негайно пробудив у родичів добрі поривання. Батькові виділили кімнату, гаряче пообіцяли його доглянути. Та мир і злагода існували недовго. Лише до того дня, коли Михайлові Максимовичу прийшла в голову фатальна думка: частину виручених за хату грошей віддати своєму хворому синові Петру. Феодосія глибоко обурилася. Якщо даси Петрові гроші, сказала вона, то й сам забирайся до нього! Жадоба переважила родинні почуття, і дочка, зять і внучка спільними зусиллями виштурхали старого з хати. Що тому лишалося? Через суд попросився назад. Ось тут Миронови і зчинили справжню бучу. Феодосія Михайлівна у своїй касаційній скарзі, заадресованій в обласний суд, пише: «Мій батько втратив право (?!) на проживання в моїй хаті». А її чоловік, Михайло Гаврилович, кидає громами: «І вони (тобто судді) хочуть, щоб я після цього (тобто після того, як М. М. Бурмій частину грошей віддав своєму синові Петру) взяв цього старого в свою хату?! Ніколи!» Моральні переконання своїх батьків, на превеликий жаль, поділяє і їхня донька Раїса. Хоч у неї РВАЧІВ є комунальна квартира, і та квартира пустує, Раїса Михайлівна навмисне поселилася у кімнаті, відведеній дідові, і з молодечим завзяттям стала відбиватися від нього. Що лишилося за таких умов Михайлові Максимовичу? Він узявся за випуск сатиричних «блискавок». І спадкоємці, уявіть собі, злякалися. Щоб було все «пристойно» і «тихо»,…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"