Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1983 №12 Сторінка 2

Журнал Перець 1983 №12 Сторінка 2. Мал. В. ГОНЧАРОВА Олександр БОГАЧУК ДИПАМШИИ Вчився Гриць на агронома Аж чотири роки, А на нього ждали вдома Друзі й лан широкий. Та не лан той, а столиця І гучні квартали Дипломованого Гриця Та й причарували. Він тепер (вже при дипломі!) З хлібом справу має. Вже готові в гастрономі Булки «відпускає». береться? гребе... здається, себе! Сьогодні дуже довго збори тяглися. Когось сильно критикували! Та ні, умовляли прогульників не робити більше прогулів. І де та ненажерливість Усе, що може, тягне і Подивишся на нього і Що він з'їдає навіть сам А корчить добряка. Дурниць не поре. І хто потрібний бачить ще здаля... Він з радістю поділить ваше горе, І тільки сумно радість поділя. Як ви гадаєте, дорогий читачу, що легше: пронести крізь прохідну пачку чаю чи мотобот? Гм-гм... Одразу видно, що ви ніколи цим ділом не займалися. З пачкою чаю ви, любий мій, злопаєтесь, як першокласник, бо у вахтера на ці діла око набите. А от коли ви на його очах серед білого дня будете вивозити з території порту свіжопофарбований красень-катер, 8 метрів завдовжки та 2,5 завширшки, з критою каютою на розкішних десять сидінь, тут у нього не виникне ані найменшої підозри. Він просто не повірить такому нахабству. Глипне на такий-сякий папірець, котрого ви недбало тицьнете йому під носа, і махне рукою: давай шуруй..: Ви думаєте, я вам розказую якусь казочку? Тоді слухайте. Історія наша починається здалеку. Літ надцять тому відходив по морських хвилях свій корабельний вік трудяга-теплохід «Жоліо-Кюрі» і був почесно списаний з балансу Чорноморського пароплавства, разом з усім, що знаходилося на його борту: машинами, приладами, рятувальними шлюпками тощо... Так от про шлюпки. Балансова вартість однієї такої посудини 34 тисячі карбованців. І хоч вона, правда, чесно простояла на палубі теплохода скільки їй там належало простояти, проте, як то кажуть, товарного вигляду від того аніскільки не втратила: ну, може, десь там кілька подряпинок з'явилось чи трохи облупилася фарба... Дрібниці! Отож у 1970 році група енергійних молодих людей з Одеського морського порту на чолі з Ю. І. Дудком і вирішила зробити з однієї такої списаної, але усе ще ніби новенької посудинки прогулянковий мотобот. Матеріали, інструменти та прилади, що ними користувалися самодіяльні корабели (як, до речі, і сама шлюпка) належали порту. Отож будівництво велося не зовсім, так би мовити, законними методами. Проте у квітні 1976 року, за клопотанням голови профспілкового комітету порту т. Фоміна, новонародженому мотоботові видали судновий квиток і внесли його у судновий реєстр за номером ОДК-12-29. Проте з часом ентузіазм суднобудівників-амато-рів дещо пригас. Самі вони пороз'їжджалися хто куди, сам Ю. І. Дудко, зокрема, перейшов працювати в м. Іллічівськ. Проте голуба мрія буремної юності не залишала його й там. І от в один прекрасний день знайомий нам мотобот безперешкодно вивозиться на теплоході «Николай Огарев» З Одеського морського порту І доставляється Не ДОГАНА... ЗА ПИЛЬНІСТЬ Іллічівський судноремонтний завод. Там його (за державний, певна річ, кошт!) добудовують, надають належного блиску і шику і от, в один не менш прекрасний день, а саме 3 березня 1982 року, комфортабельне пасажирське суденце з новісіньким двигуном (вартість самого тільки…


 Copyright © 1922-2024 "Перець"