Журнал Перець
ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Журнал Перець 1983 №03 Сторінка 2

/ Журнал Перець /Архів / Рік 1983 / № 03 / Сторінка № 2
Журнал Перець 1983 №03 Сторінка 2. НЕЕКОНОМНА ЕКОНОМІКА Можу сміливо засвідчити, що сьогодні ви не зустрінете жодного жителя Тернопільщини, котрий не знав би, що зрошувані землі приносять велику користь, дають можливість безперервно і порівняно дешево одержувати корми для худоби. А якби раптом і знайшовся такий дивак-невіглас, котрий засумнівався б у цьому, то його негайно повезли б у колгосп «40-річчя Жовтня» Кременецького району або в колгосп ім. Кириченка Козівського району, або в радгосп «Сади» Теребов-лянського району, і там він на власні очі міг би переконатися у повній безпідставності своїх сумнівів. Отже, у користь зрошування вірять усі. І в той же час, коли минулого літа народні дозорці поцікавилися, як воно дощить на зрошуваних землях, то з неабияким здивуванням встановили, що з тридцяти господарств, де свого часу було збудовано зрошувальні системи, дощування проводилося лише в чотирнадцятьох. У решті ці системи (загальною вартістю майже в чотири мільйони карбованців) не виливали ані краплі води. І це, повторюю, було минулого літа, коли, пам'ятаєте, навіть у досить вологих західних областях республіки природні дощі падали нечасто. Причини простоювання були різні. Приміром, у колгоспі «Дружба» Залі-щицького району ще 1975 року здали в експлуатацію систему зрошення площею 200 гектарів. Тільки от при здачі забули її випробувати. А якби ж не забули, то зразу переконались би, що вона не працює. І оскільки система від дня народження не діяла, то поступово насосне обладнання розукомплектували, труби розпродали, а створене культурне пасовище переорали. У колгоспі «Комунар» Борщівського району комісія (також без випробування) прийняла майже 200 га зрошуваних культурних пасовищ. А якби ж знову-таки випробувала, то відразу з'ясувала б, що збудований ставок, звідки мали качати воду, має одну манюсіньку ваду: він не тримає води. У результаті такого ж винахідливого нехлюйства будівельників-меліорато-рів у деяких господарствах одразу ж прорвало труби або виявилися інші серйозні недоробки. Та водночас з'ясувалося, що в ряді колгоспів, де будівельники попрацювали сумлінно і системи здали в повному ажурі, господарі чомусь їх також не використовували. Вони, звичайно, щось із цього приводу пояснювали. Та коли звести ці пояснення докупи, то суть зводиться до одного: закрутилися, замоталися, руки не дійшли, ноги не дійшли. А коли казати зрозумілою мовою, то це зветься коротко і ясно безгосподарністю. Вже, кажете, три роки вона попрацювала? Еге ж, три, ствердили колгоспні спеціалісти. Та ж, мабуть, її вже треба серйозно підремонтувати? Ясна річ. Бо ж усе, що працює, з часом потребує ремонту, дали кваліфіковану довідку спеціалісти. Г м... почухав потилицю тов. Крутиголова. А чи потрібен нам той клопіт? Такий стан, ясна річ, викликав тривогу в обласних керівників. За тривогою, як ведеться, пішли вказівки, настанови, суворі листи. І вони зробили свою справу: у багатьох господарствах становище виправили, меліоратори ліквідували свої недоробки, голови колгоспів ухопилися за свої голови, в результаті чого насоси запрацювали і штучні дощі почали падати. Але ж заходи добре вживати тоді, коли принаймні є до чого їх вживати. А коли вже нема до чого... У колгоспі «Зоря» Тернопільського району систему зрошення збудували у 1974 році. Три роки вона працювала. А в 1977 році газдувати сюди прийшов новий голова тов. Крутиголова. Дізнався він, що є в колгоспі зрошувальна система, у будівництво якої вгатили 100 тисяч карбованців, і уточнив: Нам той зайвий клопіт не потрібен, з неабияким знанням справи запевнили спеціалісти. Тоді, хлопці, треба діяти революційно! прийняв рішення голова Крутиголова. І хлопці-спеціалісти дружно взялися за справу: нососно-силове обладнання швидко продали, інше списали, хоч воно ще до свого амортизаційного строку не дожило, труби залишили в землі їх, богу дякувати, зверху не видно. І гаразд. Ще краще вчинили в колгоспі ім. Франка Бережанського району. Тут ще 1978 року, як сказано в офіційних документах, «ввели в дію зрошуване культурне пасовище вартістю 77 тисяч карбованців». У дію то його ввели, але діяти воно жодного дня не діяло. Сказати, однак, що насосна станція, дощувальні установки стояли зовсім без руху, було б несправедливо. Бо рух був. їх поступово почали розгвинчувати й розтягувати. Аж поки розтягли дощенту. Коли через чотири роки спробували роздивитися, як саме не діє введена в дію система, то не змогли навіть і сліду знайти ні від насосної станції, ні від дощувальної установки, ні від п'яти дощувальних апаратів. Не могли розшукати й винних у цьому погромі. Бо за устаткуванням у колгоспі, про всяк випадок, не закріпили матеріально відповідальних осіб. А голова колгоспу Омелян Крук, при якому зрошувальну систему збудували й розтягли, вирішив піти подалі від гріха. Пішов із колгоспу і влаштувався собі технологом Бережанського комбікормового заводу. Андрій Прокопишин, котрий змінив Крука на цій посаді й досить успішно завершив розукомплектування системи, похазяйнував тут рік і був обраний головою сільради в селі Литвинові того ж району. (Чи відали товариші, котрі рекомендували його, який він чудовий газда, це питання принагідне). А що вже питати нинішнього голову колгоспу Романа Трокала, який прийшов, як то кажуть, уже на все готове, тобто на все розукомплектоване й знищене! Спитати хіба в нього, чому так легковажно приймав справи в попередника. Але ж казав мені інший голова при схожій нагоді: Чи ж ви не знаєте, як ми приймаємо-передаємо справи?! Беремо печатку, ну, ще ключі від сейфа, а решту актів підмахуємо, не дуже розглядаючи. Але тим часом зведемо все ж баланс по колгоспу ім. Франка. Отже, маємо: а) 10.300 карбованців збитків, б) знищену зрошувальну систему, котра не працювала жодного дня. Не маємо: а) відповідальних за це осіб, б) точно встановлених винуватців, в) покараних. А коли системи вже нема, то до чого, справді, вживати заходів? А може, відповідні спеціалісти хоч знайдуть, до кого їх вжити. Бо інакше оті дорогі системи, які мають дощити, і далі не дадуть землі не те, що дощу, а навіть і крапелиночки. О. КРУКОВЕЦЬ, спец, кор. Перця. Не будемо критися: слово «дефіцит» іще й досі є синонімом речей часом найнеобхідніших. Візьмемо оті ж запчастини. До яких тільки хитрощів не вдаються механіки автопідприємств, колгоспних майстерень, тракторних парків з метою роздобути заповітний жиклер, ступицю або якір стартера! Виряджаються в далеку дорогу легіони гінців-постачальників, пишуться.жалісливі листи-заклинан-ня на депутатських та інших впливових бланках: в порядку винятку! Зважаючи на особливо складні умови! Згляньтеся! Змилосердьтеся! Дайте!.. Словом, що там казати проблема із запчастинами у нас іще до кінця не розв'язана. Але давайте глянемо на неї трохи з іншого боку. Давайте покладемо руку на серце і спитаємо самих себе з усією властивою нам щирістю: а чи завжди ми беремо для потреб свого рідного підприємства рівно стільки, скільки нам справді потрібно? Чи завжди утримуємося ми, щоб удвічі, а то й утричі не завищувати у своїх заявках реальної, необхідної кількості з тим, знаєте, лукавим прицілом, що там, «нагорі», все одно «різонуть»? А якщо й не «різонуть», а, понад усякі сподівання, відпустять усе, що просимо, теж не біда: запас він, як відомо, кишень не обтяжує... Але потім нерідко кінчається тим, що отой самий «запас» роками валяється на складських полицях, морально старіє, приходить у непридатність і, врешті-решт, потрапляє в металобрухт. У Миколаївській області... Втім, переконані, що подібні факти можна було б узяти в будь-якій іншій області. Але оскільки ми взяли їх усе ж таки саме…

Бібліотека | Архів | Контакт | Зиз | Карикатури | Комар | Лис Микита | Обкладинки | Про Перець | Рейтинг

 Copyright © 1922-2024 "Перець"